Анекдоты, Байки, Шутки отовсюду! (только тексты)

[vub]

Перед мужем я всегда красивая — бельишко, прическа, мордаха накрашенная... Достало чего то... "Все равно не ценит"- думаю... Сегодня встретила в халате, бигудях и со скалкой... Муж доволен — всегда, сказал, с детства мечтал фрекен Бок чпокнуть...

[МЛВ]

Два абсолютно разных человека
Смотрели, как танцует в парке дождь…
Один сказал, что дождь – сердечный лекарь,
Другой, что дождь – вода, а чувства – ложь…

Потом нежданно солнце заискрилось,
Как будто у небес своя игра…
Один сказал, что это Божья милость,
Другой сказал: «Замучила жара»

А мимо них прохожие спешили,
Мелькали, исчезая, кто куда…
Один сказал: «Какие люди злые…»
Другой спросил «А вдруг у них беда?»

А в парке на земле лежал мужчина…
Смотрели люди, косо, и ворча…
Один сказал: «Напился, как скотина»
Другой: «А вдруг инфаркт? Скорей врача…»

По парку шли влюблённые, казалось,
Что ловят каждый взгляд друг друга, вдох…
Один сказал: «Уж лучше б не влюблялась…»
Другой сказал: «Счастливые… Дай Бог…»

И вот уже у входа магазина,
Застыл один от этой красоты…
Другой сказал «Немытая витрина…»,
А первый… любовался на цветы…

А дома… «Посмотри…», - она сказала,
С восторгом, у раскрытого окна…
А он ответил: «Рама старой стала…»
Она ему: «Да нет же, там луна!!!»

Один ворчал на всех вокруг полвека,
Другой любил весь мир… за солнца свет.
Два абсолютно разных человека
Живут в одной квартире много лет…

[Tsar]

Президент США Барак Хусейнович Обама сидів на веранді своєі новоі дачі на мисі Канаверал під великою пальмою, листя якої кидало гострі і вузькі тіні на чорну потилицю Обами, на білу його сорочку і на двінадцять чорних бочок з написами "Нєфть", шо стояли поруч. Обама явно нудився дожидаючись обіду.

Президент США надув губи трубочкою і голосом вісьолого карапуза завів:

- Мі-і-і-і-шель!

Дача мовчала.

Пальми лагідно шуміли над Обамою, шовковиця одганяла мух од обаминоі голови.

Але все було марне. Барак хотів обідать. Він з розпачем споглядав на море і співучо кликав:

- Мі-і-і-і-шель! Готова вермішель?

- Барак Хусейнович! - закричав жіночий голос з кімнати.- Не мороч мені голову!

Барак, згорнувши уже привично губи в трубочку, негайно відповів:

- Мішель! Неси вермішель. Пожалій мене. У мене на плечах вся тяжесть світових проблєм.

- Не терпиться, йідь у Макдональс! - відповіли з кімнати.

Але Обама не скорився. Він зібрався був далі викликати вермішель, що він безрезультатно робив уже дві години, але несподіваний шерех примусив його обернутися.

З чорно-зелених бамбукових заростей вийшов чоловік у подертій синій рубашці і в затертих штанях фірми Адідас. На обличчі незнайомця стирчала кудлата неохайна борідка. У руках він держав піджак.

Чоловік наблизився і запитав неприємним голосом:

- Де тут перебуває Барак Обама?

- Я Обама,- сказав заклінатєль вермішелі несподіваним для себе басом.- А в чьом дєло?

Чоловік тут же мовички бухнувся на коліна. Це був Путін.

- Ти здурів, чи шо! - скрикнув Обама, скочивши на ноги.- Встань, Вова. Встань я тебе прошу.

- Не встану,- твердо сказав Путін, дивлячись на нього мутними очима.

- Встань!

- Не встану!

І Путін обережно, щоб не було боляче, почав постукувати головою об кахвель.

- Мішель! Іди сюди! - закричав переляканий Обама.- Подивись, що тут робиться. Встань, я тебе прошу.

- Не встану,- повторив Путін.

На веранду вибігла Мішель Обама, яка тонко розбиралася в інтонаціях чоловіка.

Угледівши першу леді, не підводячись з колін, Путін швидко переповз ближче до неї, уклонився доземно і задріботів:

- На вас, матушко, на вас, голубушка, на вас покладаю послєдню надєжду.

Обама не витримав, схопив Путіна під руки і, натужившись, підняв його, щоб поставить на ноги, але Вова хітро підігнув ногі. Обурений таким повідєнієм Барак потяг внізапного гостя в куток і силоміць посадовив його в крісло.

- Не смєю,- забурмотів Путін, кладучи на коліна піджак, який до цього вкрав у Пєскова,- не смію сидіть в присутності презідєнта США.

І тут же зробив спробу знову впасти на коліна.

- Мішель,- поблажливо сказав Барак, важко дихаючи,- поговори з єтім гражданіном. Шо йому тут нада.

Мішель зразу взяла діловий тон.

- У моєму домі,- сказала вона грозно,- пожалуста, не падайте ні на які коліна!

- Голубушка! - завів Путін.- Матушка!...

- Нікакая я вам не матушка! Шо вам нада?

Путін поніс шось незрозуміле, але зворушливе. Тільки після довгих розпитувань удалось понять, шо він, просить поднять світові ціни на нєфть до ста баксів за барель.

Обама, здивувавшись, випустив з рук плечі Путіна, якій негайно бухнувся на коліна і почав по-черепашйі ганятись за Бараком навколішках.

- Чому,- кричав Обама, ухиляючись від довгих грязних рук Путіна,- чому я должєн поднімать ціни на нєфть?

- Але ж це неріальні ціни,- простогнав Путін.

- Тобто як це неріальні? Всім нравляться, всі довольні? Ти йібонувся, Вова? Мішель, я всьо поняв! Це псіх!

- Нереальні,- принижено твердив Путін.

- Шо ж, по-твоєму, це я йіх зробив нереальними? - вскипів Обама.- Нарошно? Чуєш, Мішель! Це якийсь ідіот!

- Ні, боже упасі,- шепнув Путін.

- Якщо я їх нарошно опустив, то тоді пішов нахєр з Донбасу, вертай Крим, звертайся у суд і не устраюй в моєму домі пандемоніум! Чуєш, Мішель! До чого дошло це чмо. Пообідать не дає по-людські.

Ні, Путін не хотів вимагати підвищення цін на нєфть у суді. Ні в якому разі. Він знав, що Обама не опускав ціни на брент. О ні! У нього і на думці цього не було. Але ціна у сто баксів за бочку була б для росіі чудовою і така ціна безмірно дорога його жінці, шо якраз вмирає у кремлі. Виконуючи її волю, аж ніяк не з власного нахабства, він дозволив собі довідатись, хто цім всі заправляє і прийти до товарішча Обами. Путін не просить милостині. О ні! Він достаточно обіспєчєнний чоловік (невеличкий ніфтяной заводік у Самарі), щоб потішити в останні хвилини дружину, поднявши трохі ціни на нєфть. Він проситть не поскупитись і поднять ціну хотя би доларів до восмидесяти.

- Шо? - крикнув Обама, багровіючи.- Восімсять за бочку? Мішель! Ти чуєш? Це всьо-таки псіх! Їй-бо, псіх!

- Я не псіх. А єдино прошу уважить тяжоле наслєдіє сталінськіх времьон... , - знову начав Путін.

- О, ч-чорт,- сказав Барак,- знов повзати почав. Мішель! Він знову повзає! Підожди. У тебе ж жени нєт?

- Підвищіть ціну,- стогнав Путін, обачливо б'ючись головою об стовбур шовковиці.

- Не ламай дерево, дурак ти російській!

- А ми кому тоді нєфть продаватимемо? - запитала Мішель.

- Арабам продамо.

- За сто доларів?

- На сто я, припустімо, не підніму. Припустімо, не підніму і на піісят... А до тридцяти догнать можу при условіі возврата Крима.

У відповідь пролунав страшний удар головою об шовковицю.

- Ну, Мішель, мені це надойіло.

Обама рішуче підійшов до Путіна і почав диктувати ультиматум:

- По-перше, одповзи од шовковиці не менше як на три кроки; по-друге, негайно встань. По-третє, підніму нєфть до тридцяти при условіі возврата Крима.

- Не користі раді,- заголосив Путін,- а токмо ісполняя волю больноі жєни...

- Ну, Вова, знаєш, і моя жєна боліє. У неі коліна на дощ болять. Правда, Мішель? Але я не требую на цій підставі, щоб ти... ну... продав мені, допустім, мавзолєй з лєніном за двадцять баксів.

- Возьміть даром! - заволав Путін.

Обама роздратовано махнув рукою і холодно сказав:

- Ти свойі дурацькі шуточкі брось, Вова. Ніяких балачок. Условіє "нєфть по тридцять" я назвав, і я не спущу ні копійки.

- П'ятдесят,- запропонував Путін.

- Мішель! - сказав Обама- Позови пожалуста Мухтара. Нехай проводить товарішча Путіна!

- Не користі раді..

- Мухтар!

Путін, перелякавшись, утік, а Обама пішов обідать вермішеллю.

У той момент, коли Барак, намазав вермішель кетчупом, у вікні показалось благаюче обличчя Путіна.

- Не користі раді,- сказав льстівий голос,- піісят пять за бочку.

Обама, не оглядаючись, заричав. Путін зник.

Цілий день потім постать Путіна миготіла в усіх кінцях дачі. То вибігала вона з тіні крапивних зарослєй, то виникала у вишневому гайку, то перелітала через двір і мчала до моря.

Обама цілий день звав Мішель, жалівся на ідіота і на головний біль. У вечірній пітьмі час од часу лунав голос Путіна.

- Піісят сім! - кричав він відкілясь із неба.

А за хвилину голос його долинав з боку дачі Байдена.

- Шіісят,- пропонував Путін,- не користі ради, товарішч Обама, а токмо...

Нарешті Обама не видержав, вийшов на середину веранди і, вдивляючись у пітьму, почав розмірено кричать:

- Пьос з тобою! Тридцять пять і Крим! Тільки одчепись сатана. Почувся шерех стривожених лопухів, тихий стогін і затихаючі крокі. Потім всьо змовкло.

Того ж таки вечора Путін надіслав у кремль Лаврову таку телеграму:

"Товар знайшов. Вертай Крим Вова.".

Два дні він захоплено тинявся біля Обамовськойі дачі, здалеку вклонявсь Мішель Обамі і навіть час од часу розтинав вечір криками:

- Не користі раді, а токмо волею пославшего мя Лаврова, тойість тьху, жєни!

Третього дня Путін получив з кремля тєлєграму:

"Крим вернули. Розписку Порошенка про получєніє висилаєм тобі. Навікі твоя конячка Лавров.".

Путін переглянув розписку, ревносно перехрестився, взяв фургон под управлєнієм Кадирова і пойіхав в сторону дачі Обами.

- Приніс розписку я. Крим вернули, сказав Путін, - спустили б трошки.

- Мішель,- застогнав Обама,- я не винєсу єтого придурка.

- Та ні, я Крим вернув,- заспішив Путін.

- Мішель! Возьми у нього розписку. Дай йому пісьмо до арабів, шоб нефть по тридцять пять! У мене мігрень.

Мета була досягнута. Путін благоговійно взяв пісьмо до арабськіх шейхів і вийшов.

Нетерпіння опановувало Путіна. Вони на підводі Кадирова спустились до моря і Путін рішив почитать пісьмо.

- Стой! - закричав раптом Путін Кадирову.- Остановісь, мусульманін!

І він, тремтячими пальцями почав одкривать конверт. За хвилину всьо було закінчено. Обама просив у листі шейхів піднять ціну на нєфть марки "уралс", а не "брент". Розпач огорнув Путіна. Кинувши остовпілий погляд на пісьмо він одступив. Він побрів по шосе, зігнувшись і притискаючи до грудей мокре пісьмо. Одна мисль світилася у нього в голові:" Дома повісять". Це був кінець...

[Косячок]

Допис від Tsar

Найдено на просторах сети интернет

Там таких історій багато
[[Ссылки только членам профсоюза. ]

[МЛВ]

Стою я как-то в аэропорту Шереметьего-2, встречаю жену из Италии. Самолет задерживается, по сообщениям, уже часа на 3, я тихо зверею. Рядом звереет еще один мужичек интеллигентного вида: очечки, шляпа, кейсик… Подходит он ко мне, весь жмется и просит посторожить его кейс пару минут пока он в туалет сбегает. Я человек по натуре незлобный — согласился, и вот стою. Полчаса. Час. Полтора. Я уже не озверелый — я бешеный!

Наконец, подхожу к сержантику аэропортского отдела и обрисовываю ситуацию с кейсом. Он просит меня пройти с ним. Приходим в опорный пункт, начинаем оформлять кейс, протокол, как положено, мои паспортные данные, описание ситуации. Наконец дошли до описи содержимого кейса.

Открываем…

Мама моя родная! Чтоб я сдох! Кейс по самый верх набит крупными евро-банкнотами в банковских упаковках! Я чуть бороду свою единым глотком не сожрал от понимания того, что я себе не прикарманил! Чувствую себя лохом последним, сил даже ругаться на себя нету! Гляжу, а протокольчик так тихонько смяли люди в форме и стыдливо так переглядываются между собой и кейсом… Тут их как сорвало, кинулись они к нему и давай себе пачки эти пихать во все карманы, а я стою слюну глотаю… Но сержантик сжалился и говорит:

— Че стоишь, кормилец ты наш!? Себе набирай, что ж мы, совсем уже?!

Кинулся я к кейсу, забыв, как меня звали, и начал тоже набирать себе бабки…

Набираю, набираю, набираю, набираю… Просыпаюсь — все одеяло в трусы заправлено.

[Zotchy]

Я никогда не слушаю музыку в одиночестве. Со мной ее слушают еще 4 этажа.

[Zotchy]

Когда моя жена неожиданно подходит ко мне, обнимает, целует и говорит: « Знаешь, как я тебя люблю?! », мне становится страшно.
Машина? Измена? Кредит? Тещу жить позвала?

[vub]

— Ну что? К тебе или ко мне?
— Мужчина, с чего вы решили, что я соглашусь?
— Мадам, давайте взглянем правде в глаза: ради чего еще 35-летняя женщина может прийти на выставку карбюраторов?

[vub]

Два пьяных еврея стучаться в двери женского
монастыря глубокой ночью.
- Уйдите, здесь только Христовы невесты!- кричит в ответ настоятельница.
- А мы со стороны жениха!- отвечают евреи.

[vub]

– Наум Абрамыч, а вы кудой?
– Таки Сёма шоб ты знал, скажу тебе за твой интерес: я иду покупать яйца!
– На Привоз или к тёте Циле у лавку?
– У тёплое море!

- Я - образец мужественности! Прямо сейчас я смело смотрю смерти в глаза!
- Петрович, мля, задолбал! Харе пялиться в розетку, чини давай!

Вот, что значит сенсорный телефон...
Кошка обнюхивая его, сделала 3 снимка, отправила 5 сообщений и вызвала наряд милиции.

[Multick]

не голосуйте на дорогах!
[[Ссылки только членам профсоюза. ]
ой не в ту тему написал, сори.

[AKLIK]

Початок навчального року в американській школі. Класна керівниця знайомить клас:
- Діти, у нас новенький - Шакіро Сузукі з Японії, знайомтеся. А зараз починаємо урок і подивимося, як добре ви знаєте американську історію.
Хто сказав "Свобода або смерть"?
У класі мертва тиша. Сузукі піднімає руку:
- Патрік Генрі, 1775 рік, Філадельфія.
- Дуже добре. А чиї слова: "Держава - це народ, і як така ніколи не повинна померти"?
Знову рука Сузукі:
- Абрахам Лінкольн, 1863, Вашингтон.
Вчителька суворо дивиться на клас:
- Соромно, діти! Сузукі - японець, а знає американську історію краще за всіх!
У цей момент тихий голос із задньої парти:
- За_бали срані япошки!
Вчителька різко обертається:
- Хто сказав?
Сузукі підхоплюється і відтарабанює:
- Генерал МакАртур, острів Гвадалканал, 1942 рік.
При повному онімінні класу, вигук із задньої парти:
- Та смокчи ти!
Вчителька покривається плямами:
- Хто?
Сузукі миттєво схоплюється:
- Білл Клінтон Моніці Левінські в Овальному кабінеті, Вашингтон, 1997 рік.
Обурений крик:
- Сузукі - гівно!
І ні секунди затримки:
- Валентино Россі на мотогонках ГранПрі-Бразилія в Ріо де Жанейро, 2002! - Випалює японець!
Клас в істериці, вчителька в непритомності, відкриваються двері і з'являється розлючений директор школи:
- Й_б вашу мать! Що тут за бардак?
Сузукі:
- Президент Єльцин, засідання парламенту Росії, 1993 рік.
Вчителька: Все, діти, перерва.
Репліка із задньої парти: Яка, на_уй, перерва?
Вчителька: це ще хто?
Сузукі: Олег Ляшко, лютий 2014 року.

[МЛВ]

Друзья журналисты,!!! По поводу стенд-апов и погоды)

Недавно популярная телеведущая-метеоролог BBC Кэрол Кирквуд, рассказывая о погоде на ближайшие дни, использовала фразу «пиздец как холодно»

Скандальная фраза несколько раз сорвалась с уст Кэрол во время внестудийного прямого включения из национального парка North York Moors (Норт-Йоркшир) в ответ на вопрос её коллеги Билла Тарнбилла:

– А сейчас мы узнаем о погоде у Кэрол, — объявил он. – Кэрол, похоже, у вас там довольно прохладно?
– Не то слово, Билли, – ответила она. – здесь пи@дец как холодно.
– Прости, как ты сказала? – переспросил несколько обалдевший Тарнбилл.
– Пи@здец. Как. Холодно, – отчеканила каждое слово Кэрол.

А потом ещё добавила:

– Сучий холод. Дерьмовый холод. Как в заднице эскимоса. Такой дубак, что абсо-нафуй-лютный, полный пи@дец».
– Ясно, – подытожил мистер Тарнбил.
– Хм, ну может, ещё какие-нибудь детали прогноза погоды на…
– Нет. Пи@дец как холодно. Может, небольшой дождь в Шотландии и на севере. Ну, то есть, я не проверяла, но это вполне обоснованное предположение. А теперь, когда я вам всё это сказала, мне надо убраться подальше с этого продуваемого всеми ветрами пятачка и найти тёплое место, где можно выпить чашку хорошего кофе.

После этого монолога Кэрол бросила микрофон, продолжая бормотать что-то о том, что она – уважаемый специалист, а не дрессированный пингвин.

После этого инцидента руководство BBC публично заявило о том, что в отношении мисс Кирквуд не последует никаких санкций, поскольку «после изучения всех обстоятельств, мы пришли к выводу, что в пятницу утром в Норт-Йоркшире и в самом деле было пи@дец как холодно».

[Zotchy]

— Представь себе мир наоборот. . .
— Это как? ! !
— Ну, например, все дышат углекислым газом, а выдыхают кислород, рыбы летают, а собаки плавают, днем спят, а ночью работают. . .
— Ага, а на заборе х@ем написано слово "МЕЛ". . .

[Andi]

не знаю было ли но поржал...

Квашенная капуста(не мое)

Был в гостях у тещи с тестем, три дня меня кормили и поили, а в туалет по большому, как то стеснялся сходить. Утром перед автобусом, тесть наливает мне сто грамм и дает закуску - квашенную капусту, заставил меня целую миску съесть, говорит, мол очень полезно, организм с бодуна очищает, когда домой приедешь, будешь как младенец себя чувствовать. Бурлить в животе начало уже по дороге на автовокзал, не выдержал и чуток пукнул в машине тестя, вонь такая пошла, что теща на заднем сиденье в полуобморочном состоянии начала задыхаться от духоты и разбавленного мною , ароматами перебродившей в моем животе квашенной капусты, воздуха !... Не думал, что она слабенькая такая, тесть за рулем, начал хватать воздух как рыба, остановились, откачали тещу, они с тестем смотрят на меня круглыми глазами, мне стыдно писец, тестюха говорит, ты больше в машине, не вздумай пернуть, мне сознание за рулем никак терять нельзя. Едем дальше, молчим, я из последних сил терплю, чтобы не бздонуть, хотя долбаная капуста организм решила видно конкретно очистить, срать захотелось так, что еле успел булки сжать, чтобы не обосраться. Из-за того, что приводили тещу в сознание, приехали к автобусу в последний момент, запрыгнул я в автобус, сел на заднее сиденье, а пернуть хочется, что писец, ну я так подумал, что автобус большой, пукну чуть-чуть, может никто и не заметит, но чуть-чуть не получилось, бздонул так, что от вони, чуть сам сознание не потерял. Народ в автобусе начал оглядываться назад, я сижу морожусь, сам пальцами нос закрыл, мол не я совсем бздонул, а сам чувствую покраснел. Тут опять следующая волна идет, живот резко заболел, думаю - надо еще чуть-чуть пукнуть, или кишки сейчас лопнут; и
только я расслабил булки, и все - чувствую, что сру в штаны и остановится уже не могу. Поймал себя на мысли, что ни это ли имел ввиду тесть, когда говорил, что будешь чувствовать себя как младенец, да писец, первый раз в жизни обосрался, да еще в автобусе, да еще летом! Светлые джинсы уже, чую, промокли, вонь такая пошла по автобусу, что народ прослезился, тут водитель кричит, мол - ребята, кончайте БЗДЕТЬ, я в такой газовой камере автобус вести не могу!!! Тогда мужик кричит водителю, что мол, тут по ходу в автобусе, кто то УСРАЛСЯ!!! Я сижу весь красный уже, как рак, чувствую - скорое мое разоблачение, так как тот мужик уже начал идти по салону и вынюхивать, кто в автобусе обосрался. Подходит ко мне, смотрит на меня круглыми глазами и кричит, что мол нашел - вот он обосрался, и тычет на меня пальцем. Что у нас за народ? Все моментально обернулись, надо же посмотреть на морду обосранного! Мне так стыдно еще в жизни не было...
Автобус остановился (народ не перестает на меня смотреть), открывается задняя дверь и я, нагнувши голову, выскакиваю с автобуса, и когда проходит первый шок, то понимаю, что высадили меня в центре большой деревни, народу куча кругом; я бегом присел, чтобы не видно было, что я обосрался, и думаю, что теперь дальше делать…..
Сижу, типа шнурки завязываю, а сам по сторонам смотрю, где бы помыться; смотрю - забор ветхий, наверное старики живут; я как спринтер через забор махнул. Хата еще наверное при царе строилась, и около хаты висят штаны и пиджак; я их бегом снял, около колодца бегом помылся, вещи свои там же сполоснул, но отстирать не смог..; нашел клетчатую сумку, туда все вещи скинул, начал натягивать на себя штаны (если помните - спортивки советские с оттянутыми коленками), и пиджак на голое тело накинул, так как тениску свою тоже обосрал, в пиджаке явно уже человек десять умерло - такой фасон я только в дореволюционных фильмах видел. Глянул на себя - ей богу, бомжи лучше выглядят.. еще и штаны короткие, придурок короче подстреленный. Выбежал я из двора и стою на дороге голосую, может кто-то на попутке домой довезет. Народ на меня смотрит как на психически больного, та оно и понятно - внешний вид к этому располагает, зато не обосраный и то приятно. Тут мужик на запорожце остановился, сжалился и домой подвез.
Забегаю я домой, а жена только с работы пришла, как глянула на меня, чуть в обморок от моего прикида не упала. Сказал, что в лужу упал и пришлось переодеться; втихаря вещи свои потом постирал, чтоб жена не увидела .))) Она сразу теще с тестем позвонила, не знаю, догадались ли они о моих приключениях, но
капустой меня до сих пор не угощают.

[brutus]

Муж с женой дома занимаются сексом. Утром их сосед, старик дядя Саша, говорит:
— Слушай, Николай! Вы ночью когда сексом занимаетесь, ваши крики и стоны по всему подъезду слышны, делайте это как-нибудь потише!
— А как потише?
— Рот жене скотчем залепи, что ли...

Ночь, муж скотчем заклеивает рот жене, и они занимаются сексом. После первого оргазма муж кричит:
— Дядь Саша, так хорошо?
— Да!
После второго оргазма:
— И так хорошо?
— Да! И так несколько раз.
Наконец старик нервно орёт:
— Коля, убери ты этот скотч со рта жены!
— Почему?
— Потому что весь дом думает, что это ты меня трахаешь!

[brutus]

- Колян, а твоя жена во время секса кричит?
- Бывает. Последний раз весь подъезд на уши поставила, когда меня с соседкой застукала

[МЛВ]

- Каким, по-твоему, будет будущее?
- Я не Каким, меня зовут Саша. Да, по-моему, будет будущее.

- Эх-х-хорошо у вас на Украине!
- Дякуємо.
- Нет, в самом деле. Вы даже сами не подозреваете, насколько замечательная у вас страна.
- Приємно чути.
- Какая кухня! Борщ, вареники, и вот это, что я ем сейчас, как называется?
- Налисники.
- Как?
- Налисники.
- "Налисники"? Потрясающе просто. Звучит как секс!
- Смачного.
- А женщины! Я вот когда иду по улице, просто иду - банально фланирую, так сказать, то постоянно ловлю себя на мысли, что бесконечно влюбляюсь, понимаете...
- Так.
- Прям на ходу, верите? Как мальчишка! Так бы и жил здесь.
- А ось це зайве.
- Что?
- Нічого-нічого.
- Вот видите, не понял. А казалось бы, родственные языки... Да что там языки - культура одна, история! Но кухня просто божественная, невероятная кухня. Вот как называется то, что я сейчас ем?
- Щуряча отрута.
- Как-как?
- Щуряча отрута.
- "Отрута"?
- Так.
- Замечательно просто. Роскошная фонетика!
- Смачного.

[YOZURIK]

Допис від brutus

- Колян, а твоя жена во время секса кричит?
-D

-Колян, а твоя жена кричит когда вы сексом занимаетесь?
-Бывает что и кричит.
-Ого, супер. А что ты делаеш такого что она кричит?
-Член о штору вытираю.

[Ame-N]

Не хочу сказать, что старею, но все те звуки, что я когда-то издавала во время секса, теперь я издаю, просто вставая с дивана…