Знову досить несподівано виникло бажання порибалити в горах, піймати дикого потоковця, отримати насолоду від споглядання рідних краєвидів.
Ніякого планування цієї риболовлі можна сказати не було, спочатку трішки обговорювали можливість з Грицем, він теж був зовсім не проти, тим більше остання спільна рибалка по форельці ще тримала і його, тому можна сказати що він навіть більше підштовхував мене. В останній день вирішили взяти з собою не менш колоритного козака Zdan’а, навіть не знаю чому він погодився, вирушити в досить далеку подорож, чи хотів спробувати свої сили в невідомих для себе умовах, чи просто ще раз в живу поспілкуватись з близькими по духу людьми, чи отримати першу його кастомну вудку від мене особисто, а не через руки працівників Нової Пошти
, але і він вирішив свої сімейні справи і думками вже був в горах. Ну і кума свого, теж запросив в останній момент.
Завдяки футболу і сучасному потягу Shinkansen (швидкий поїзд японською), тепер подорож в напрямку Київ-Львів набагато комфортніша і от в 23:00 тисну руки старим друзякам у Львові. Ще раз обговорюємо маршрут і близько 03:00 ми вже на місці
Дорогу нам перегородив невеличкий потічок, форсуємо чи кілішуємо? здоровий глузд переміг і Жданова відправили перевірити брід, і на всяк випадок Гриню і кума висаджую з авто. Потічок форсував дещо знахабніло, ну але переїжджав я його не один раз тому почувався сміливо.
Темно, тільки силуети смерек і поодинокі зорі були нашими супутниками. Шум річки нам додає наснаги і сподівання. Така природа подобається всім, тому спати ніхто не збирався, а от відмітити приїзд треба
Не люблю раннє споживання їдла, але цього разу був змушений і поїсти і випити волинського «чемергезу». Трошки згодом до нас браво підїхало авео, вийшло троє хлопаків і досить ввічливо запитали чи ми не крадемо бува чого
а от чого вони їздили по лісі, думаю не споглядати місцеві краєвиди
Ну але побачивши що ми рибалки, порадили нам гарну місцинку з полянкою на березі річки, за що їм окреме дякую.
Ранок. 5:00, приємні хвилини збору снаряги,
ретельний підбір приманок, кожний згідно своїх міркувань щодо сьогоднішнього вподобання форелі і ми вже в бойовій готовності розділяємось, я з Гринею вирішили піти в верх по течії, а Жданов з кумом в низ.
Перспективні точки ми з Гриньою визначили ще минулої риболовлі, ну і Гриня надувши рєпу почав повчати Андрія, насміхаючись що людина вибирає типові місця іншої риби, але тільки не дикого потоковця, фраза ранку «видишь классное место, проходи мимо, ищи место в котором на твое усмотрение рыбы быть не должно». Ждан мужньо переніс повчання старого форелятника
і на першій же точці успішно провалив екзамен, виставившись в типовій обратці для клена
В правильних місцях досить жваво себе проявляв харіус, ну але нас цікавив потоковець.
Ми з Гринею визначились з місцями, і перші покльовки почали нас радувати, здається клювання першої форелі відбулось в мене, ну і гарний схід її ж теж в мене
Клювання відбулось з дальної дистанції як тільки приманка зайшла за камінчик, ну а риба повела себе як справжня володарка того місця, спочатку удар, розгін, вистрибування з води і кувиркнувшись зійшла з гачка, потримав я її сантиметрів з 70
жодного розчарування, а навпаки тільки радість переповнює рибальську душу, правда «от сучара»
в мене все таки вирвалось
Матьорі форелятники
ловлять на професійні калори, а не на попсовий 851-й
Незабаром і Гриня теж відзначається, на стрімнині спочатку пструг сходить як і в мене, а на наступній проводці сідає потоковець десь на 300грам, що цікаво, взяв на дуже короткій дистанції, до 2-х метрів від Грині, він вже і сам не сподівався, ну але це тільки більше приносить радості в сам процес.
Були і ще клювання і сходи риби, але особливих яскравих моментів не було. На протилежному березі я побачив звіринку схожу на соболя, великий і чорний, не думаю що це куниця, правда що це могло бути гадки не маю. Пройшли ми досить далеко, відстань по річці оцінити важко, але повертались по прямій дорозі досить швидким кроком ми з півгодини.
Після обіду Гриня вирішив «нахєрачіти» харіуса
так як нахлистовий комплект був і в мене, я вирушив за ним, сподіваючись повчитись і можливо цілеспрямовано спіймати місцевого харька. Ну що сказати, харіус клював як навіжений, спочатку виходи і клювання були на кожній проводці, на одній точці протяжністю метрів з 10 ми стояли мабуть години зо дві, поки не зачистили її
правда харіус був дрібний. Пізніше змістились трошки нижче, і чуток збоку від прямої течії, харіус вже був крупніший. Гриня на стрімнині взагалі відмітився дуже гарним, грам 300 по відчуттям, з його слів
В мене це була 2-га повноцінна рибалка нахлистом, прогрес є, у всякому разі мухи в мене вже не падали позаду, ну і слухаючись порад Грині, трезво оцінював свої недоліки в техніці і як міг їх виправляв.
На вечерю, приготували шашлик, я чомусь думав що розпалити багаття ми не зможемо (дрова були сирі) ну але Ждан з однієї сірки запалив гарну ватру, і м'ясо вдалось файним, тим більше сорбентом для мяса виступила пляшечка Finlandia, я ж зморений враженнями згодом пішов спати.
Ранок неділі.
Пробудився я до дзвінка будильника, перед рибалкою в мене це майже постійно, Гриня теж вже тільки дрімав, і як тільки ми почали вирішувати вставати вже чи ні, задзвонив будильник і відразу почався дощ, він не закінчувався до нашого відїзду. Тепла кава і випічка, остаточно розбудили хлопців.
Тепер ми з Гриньою і Ждановим пішли в низ по течії, кум чомусь залишився в палатці. Річка дуже гарна, тут тобі і вертикальні береги хорватських річок, і лопухи по берегах річок Нової Зеландії, і це не за тисячі кілометрів, а в нашій рідній Ненці, в Україні. Шануймо українське
Слід зазначити що всі відмітили чистоту річки, у всякому разі на березі, ми знайшли не більше 5-ти пляшок, ну і іншого сміття було дуже мало.
В плані рибалки неділя була важкою, по перше дощ не припинявся, по друге рибу довший час не могли знайти. Першим відмітився Андрій, правда з його слів форелька була мала і та зійшла під ногами. Потім в правильному місці я заробив клювання і схід, через декілька закидів знову схід, і от чіткий удар з подальшим провисанням шнура (ломанулась до мене), сідає дебелий потоковець, це відчулось коли він почав лізти в саме бурло проти течії, жодного разу він не пішов в низ по течії, тільки вгору під каміння. Ну але Tancho (японський журавель), так я вирішив назвати зібрану для себе вудку, справилась з потоковцем на відмінно і за деякий час він зі мною позував перед Гриньою.
Ще нижче спускатись по річці ми вже не захотіли тому вирішили повертатись в лагер обловлюючи місця які запримітили спускаючись в низ по течії. Я вже майже не ловив, так як свою рибу дня піймав, і на правах господаря виїзду давав можливість піймати свого потоковця товаришам, і от на черговому пулі
Андрій прямо під каменем витягуючи діпового ріджа на поверхню спокушає достойного пструга, чи то від несподіванки чи то від кисневого отруєння, але в Андрія сталось помутніння свідомості і спочатку хотів Акітою перетягнути потоковця через кам’яний поріг, і тільки почувши мої волання він прийшов до тями, спустився нижче за Гриню і прийняв рибину.
Наповнені радістю очі можна побачити на фото, правда очі пструга були не такі радісні як в Ждана, я б навіть скзав збентежені, так як він в боротьбі намотав жилку на голову і вона якраз проходила через ліве око потоковця.
Я був особливо радий за Андрія, думаю і він не менше радів з того що піймав свого першого пструга.
Остаточно прийняли рішення повертатись, і помаленьку збиратись додому, дощ не припинявся, тому за декілька годин, мутняк все одно б не дозволив продовжувати риболовлю.
В котрий раз, можна сказати вже традиційно, перед від’їздом були приготовлені ковбаски по мисливські, правда цього разу лечо мені особливо смакувало
Згуртовано зібрались, поприбирали за собою, Андрій особливо заслужив повагу, так як перед цим прибрав територію від сміття, що залишили за собою горе-туристи. В мене були побоювання на рахунок переправи через потічок, думав що через дощ рівень підніметься, він чуток і піднявся, але октавія знову зухвало переїхала брід. Далі було споглядання місцевого селища, Гриня навіть вирішив придбати невеликий будиночок в досить мальовничому місці, на березі річки, правда на будиночку красувався великий напис «ЛАШАРА»
, така свого роду конспірація тільки вводить в оману «не далеких людей» і разом з тим не привертає зайвої уваги інших, тому всі погодили вибір Грині, але як допомогти в цій не легкій ріелторській оборудці ми не знали
По дорозі у Львів, всі річки гнали мутняк, особливо Дністер, тому можливість порибалити ще десь, відпадала сама собою. По дорозі у Львів заїхали ще в Раковець, місцина відома своїм джерелом з дуже холодною водою, ми теж походили по воді, попили, вмились та набрали цілющої водиці в баклажку і далі без будь-яких пригод повернулись у Львів.
Ранок і загалом понеділок, в мене пройшов в якійсь суцільній апатії, працювати абсолютно не хотілось, чи то жаль що такі дні проходять дуже швидко, чи то кисневий голод, але перебування у Львові мене зовсім не тішило. Нічого друзі, незабаром розвідаємо ще одну карпатську річку з її неповторною фауною і красою.
До зустрічі
