Час 20-22 липня 2007 року.
Склад: Kostaj, tosi з своїми коханими, Олег і Таня «матьорі туристи» - теж кохаються (одружені), пізніше приєдналися гольяни, форельки і один харіус.
Вирішили ми з кумом перший раз виїхати в Карпати з коханими і ще однією парою «матьорих туристів», метою екскурсії було прогуляти своїх коханих, побачити карпатську природу і якщо вийде впіймати красуню гірських річок - форель. П’ятниця… Робота не відпускала раніше, але «Горы зовут» і вирішили в будь-якому разі їхати ввечері. Збори, торби, снасті, нерви… І нарешті виїхали . Наслідки цивілізації і постійне бажання відчувати комфорт, виявили, що багажник в машині не гумовий, але дружніми зусиллями якось запхалися. Далі дорога, спека, відсутність кондиціонера трохи напрягала, але жертва була свідома, так як попередня розвідка повідомила про злу дорогу, особливо в горах. По дорозі майже в місці нашого відпочинку побачили дуже багато людей, це дуже різко погіршило настрій, навіть з думками повернутися на Дністер, як виявилось ми потрапили на якийсь фестиваль, і молоді люди простіше сказати «малолєткі» вже «фестивалили» на «всі гроші». Було прийнято рішення забратися якомога далі в гори, доки дозволить дорога і прохідні якості наших авто. Дорога не радувала, але разом з тим була надія, що не всі такі відбиті як ми, і в таку глуш не поїдуть, мало того потрібно було переїзджати «узкоколійку карпатського трамвайчика» (до речі діючу) плюс всякі маленькі потічки. . Приїхали на місце пізно, десь близько 23-ої. Перш за все чоловіча частина експедиції поставила табір, а слабка половина займалася вечерею. Ну що ж по псят за приїзд!
Після гарної вечері на свіжому карпатському повітрі спалось дуже добре, але рибальське нутро все одно мене підняло близько 5.00 ранку щоб нарешті побачити «куди ми приїхали» і чи можна тут зловити рибу. Пішов до річки, відразу не сподобалась глибина десь до 30см, і береги майже відкриті. В голові думка «Ну й добре, хоч по річці полазимо», пішов будити решту рибацької братії. Перед виходом на річку вирішили спускатись вниз по течії в надії, що там знайдемо глибші місця. Відразу скажу що ямок було достатньо, але всі вони якісь дуже маленькі, правда на цих ямках постійно щось пощипувало «маньячку», здається перший наказав наглу рибину Костя, і виявилось що це гольян, мало того це були «злосні і дикі гольяни», вони стайками нападали на «маньячку» і по черзі її кусали, хоча самі були розміром як блешня. Спочатку це було весело, але дуже швидко набридло, не пам’ятаю чи в переліку Zarta був цей вид риби, але в активний список видового складу риб, які полюбляють шедеври Ігора М, можна сміло записати гольяна. Пройшли по річці ми орієнтовно 3-4км, ланшафдт берегів надзвичайно гарний, рельєф дна на ріці місцями просто зачаровував, каскади міні-водоспадів, невеличкі ямки, які нагадували ванни, але склалось враження, що крім того «сволочного гольяна» (по місцевому бздерка) більше риби «НЕ Є». Вирішили ми повертатись назад, вже по дорозі (по каміннях ходити дуже важко, плюс добряче підсковзнувся і впав, при цьому дуже сильно вдарив своїм спіном по каміннях, в грудях щось йокнуло, але дядько Гарі, робить хороші спінінги (звичайно не такі гарні як іпонські, але все одно, - це вже «Спінінг»). По дорозі попадалися всякі делікатеси у вигляді ще не стиглих лісових горіхів і зовсім стиглої лісової малини. Пройти просто так повз таку смакоту було не в наших силах, бо ж рука тягнеться і тягнеться до «малини»… Коротше трохи поласували самі і трохи назбирали своїм коханим.
Отак по тихеньку і дійшли ми до потічка, який вночі переїзджали машиною, і зацікавила нас одна споруда – вкопані вертикально труби чималенького діаметру поперек потічка, цим самим створюючи маленьку дамбу. Вирішили туди піднятись і вияснити «логіку» створення міні-дамби. Піднялись, дамба як дамба, нічого особливого, але я зробив перший заброс вздовж дамби і відразу відчув удар і не типову поведінку як для «сволочного гольяна», виявилось це маленька форелька, я був дуже здивований, тим більше що і Костя на першому ж забросі витягнув таку саму, вообщем за 15-20хв, я зловив 4 форельки і Костя 1, пострадала тільки одна, моя найперша, гачок пошкодив око, всіх решта відпустили. Костя знайшов мертву форель орієнтовно грам 350-400, це дуже спортило настрій всім учасникам ранкового дербі, до речі гольян в цьому потічку вів себе набагато нагліше ніж в річці. На той момент в нас вже було 2 гольяна і 1 форель, і ми вирішили наловити «злосних гольянів» для ухи. На тому і повернулися до табору і своїх коханих. Після обіду настрій був скажемо так – романтично-загадковий. І ми з кумом прилягли відпочити. Після доброго відпочинку я з Олегом відправився вверх по течії на розвідку. Місця радували своєю неповторною красою, а також наявністю на наш погляд рибних місць...
Наступного ранку ми з Костьою пішли вверх по річці, вечором попереднього дня я розвідав ті місця, і вони мені набагато більше сподобались чим нижча течія. Біля газової труби теж була створена міні дамба, і я на другій проводці засадив «маньячку» в цепу, і вирішив почекати поки кум наловиться щоб полізти в воду, а кум тим часом кричить «Щось є» і починає «екстренне виважування» з форсуванням подій, не слухаючи мене щоб не спішив бо я хочу все відзняти на камеру (відео спробую викласти на фотофайлі). Вообщем кум впіймав красеня харіуса не знаю наскільки великий він росте в гірських річках, але думаю що це вже був крупний, орієнтовно 300гр. Мучили ми його довго - і фоткали, і на камеру знімали, вообщем думаю що харіус пережив «нервове потрясіння» бо навіть після повернення в рідну стихію він не відразу усвідомив своє щастя і просто віддався на милість течії, згодом зайнявши свій природний стан і сховався в глибині. Далі вверх по течії місця виявились ще гарнішими з крутими поворотами річки і невеликими каскадами через які живописно переливається вода утворюючи міні-водопади. Але нажаль нормальних риб ми не бачили, всюди тільки злий дикий гольян. А ще по всій ріці біля перспективних ямок знаходили дохлих бичків, думаємо що результат роботи місцевих «електриків».
Як би добре не відпочивалося, але обов’язки перед суспільством заставляють ходити на роботу. Тому після сніданку-обіду, почали згортати табір, до якого за два дні вже звикли. А далі дорога до великого міста, гадська машина, яка стомилася і вже не хотіла їхати, пробки на дільниці де ремонтують дорогу, спека і наглі водії… Привіт Львів, ось ми і вдома! Приємна втома, спечені писки, і дике бажання знову повернутися в гори! Ми ще повернемося!
Ітак річка дуже гарна, гольяна навіть забагато, а от благородної риби майже немає, або ми не встигли пристосуватись.
Висновки:
1. Гольян він же бздерка – «злосний хижак» і дуже вподобав вироби майстра М.
2. В потічках вода відчутно холодніша, і можливо форель піднялась вверх, але води дуже мало.
3. Багато мертвого бичка – думаю результат роботи електриків.
4. Електрики бють рибу нещадно – 2 форелі мертвих в потічку (орієнтовно по 350-400гр)
5. В горах дуже добре не тільки ловити рибу, але й спати - сон як в малої дитини
І найголовніше, для таких річок приманка №1 «маньячка», це можна рахувати навіть за рекламу
Ігор за % не переймайся, ми від щирого серця
Дякуємо Паші Daiwerу, вчасно підкинув убойних «маньячок».