Так от: Щойно з Італії-. Рим. Повно сміття на вулицях, засцяні перевулки (не всі, звичайно
), попрошайки, машини паркуються де завгодно-під знак, на тротуарі, на перехресті, поворотів не включають, за кермом мобільники, цигарки, канапки.Дороги в самому місті не ахті. Повернути з лівого ряду направо-нормальна картина, в річці багато сміття. На питання, де купити квитки на автобус, продавець в магазині
засміявся, сказавши-нашо вам квитки? Можна їхати так. Якщо буде контроль-кажіть, ми туристи, донт андерстенд і арівідерчі.
Заради справедливості слід сказати, що все це сприймається місцевими спокійно, всі веселі, задоволені життям, все справно функціонує.
На набережній Тібра молдавські заробітчани тягають кілограмових лящів, поруч бомжі з-під парапета підривкою намагаються щось забагрити. Мазератті вперемішку з "горбатими" фіатиками, елегантні ресторани поруч з дешевими забігайлівками, життя вирує і всім добре. Хоча все в міру, без перекосів.
Тепер власне про рибалку: в Венеції рибалка безкоштовна (мається на увазі акваторія венеційської затоки), проте там стільки всього цікавого, що на рибалку просто не вистачало часу.
В Римі потібна ліцензія, проте в травні для туристів вона необов'язкова.
Принаймі так мене запевнили з одного рибальського магазину в Римі на мій запит емейлом.Та часу знов катастрофічно не вистачало, готель був далеко від річки і тому дав собі слово-рибалка буде в Падуї!
Падуя. Фешенебельне передмістя. Ідеальні дороги, пальми під віллами, від готелю до річки іти 10 хвилин. Хоч ліцензії я не купив (на електронний запит мені з комуни не відповіли, а фізично туди в вихідні нема чого йти-бо зачинено), та вирішую рибалити з дотриманням всіх правил. А рибалка дозволена від сходу до заходу сонця.Отже, з 6-ї до 9-ї. Пізніше не можу, бо в готелі сніданок. А за нього уплочено. А всьо за что уплочено должно бить проглочено.
День перший. Розвідка.Річка Брента.Береги щільно обсаджені кущами, очевидно для укріплення.Підходів до води практично нема, але перед мостом довга пряма ділянка, укріплена камінням. Іду до води. Всі думки про баса. Виходячи з кам'янистого дна і фрагментарних знань про цю рибу приймаю рішення-дропшот! Уперед! І через півгодини до мене приходить усвідомлення, що не все в житті так просто: лише одна покльовка і на гачку старий знайомий- окунь.
Іду шукати інші місця. І знаходжу: 500 м вище моста явно намолене місце- нависла верба, глинистий берег, витоптана трава і рогачики в березі.
Кидаю вверх по течії, вниз по течії-0, ставлю воблер: ріномірка, твічинг, з русла, по-під берегом...0...ні баса, ні щуки, ні окуня. Раптом поруч голос-бонджорно! Підійшов рибачок з місцевих. Уступаю йому місце. Він розкладає два фідера і поплавчанку, закидається. Починаю витягувати з нього інформацію, добре, що хоть назви риб італійською вивчив, бо він по англійськи ні бум-бум. Люччіо, персіколе, бассо? (щука, окунь, бас?) -Сі, сі,-киває, мол все є. Потім якась довга тирада з розведенням рук в сторони і круглими очима
Знайома картина-хвалимось трофеями. Показує, яку велику валіджіо (валізу) риби він наловив в апріле (квітні). Ну, думаю, слава богу-риба є,
аж від серця відлягло. А то за цілий ранок жодного сплеску на воді, жодної активності тої ж лючії, ні одної зграйки малька по-під берегом. Погодьтеся, досить дивна картина навіть для наших запресованих водойм.
Кажу дядькові-хочу баса! Він робить сумне лице
і щось скептично говорить, з чого я розумію, що нерест (депосізіоне)-не клює.Оце попав, думаю, $$$ з ним-все одно буду пробувати. Відкриваю свою коробку з приманками і питально дивлюсь на нього з рішучим вироком: БАССО? Той критично оглядає мій боєкомплект, показує на відділення з силіконом і каже: НО!
Потім дістає юзуріка, підозріливо на нього дивиться і каже
СІ! Альто! (тобто поверху). Чіпляю 44-го відходжу під найближчий кущ,знайома картина?
проводка, з високого берега бачу, як поблискує у жовтуватій воді мій воблер і під самим берегом тінь кидається до нього, короткий вжик фрикціоном-і я не вірю своїм очам:
бас!
Вірніше басик. І подумав я, що зараз почнеться рибалка! та ще пару холостих проводок і час додому. Нічого, подумав я, тепер знаю що робити, завтра відірвусь.
Але і завтра і післязавтра за цілий ранок мені вдавалося видурити по одному басику з-під того самого куща.
Я ходив ще вище по течії, обкидуючи кожен кущик, потім почав знову експериментувати з проводками, приманками, та марно. Місцевий хижак мовчав. Мовчала, доречі і біла риба: при мені той рибачок не витягнув нічого, а на другий день на тому ж місці з самого рання сидів інший дядько, що за дві години зловив щось типу тристаграмового підлящика і ще раз дзенькнув дзвоник в нього на фідері.І все.
Отже, баса я собі в актив записав, та рибалку в Італії не розкусив, треба чекати наступної нагоди.
