В п,ятницю з дружиною, вірним песиком та друзями їхали на весілля в Хмельницький...
Я в машину кинув спінінг на всяк випадок
і всяк випадок стався по дорозі на Житомир на одному білятрасовому озерці неподалік від заправочної станції.
Ми зупинилися заправитися і побачивши непоганий як для траси краєвид вирішили і повечеряти заодно. Оцінивши ситуацію на озері, а воно було дуже сильно заросше і вкрай неглибоке, одягнув вертушку полегше і відправив її в розвідку. Розвідка нічим не закінчилася і я вже подумав, що хижака тут просто не має, але враховуючи свою наполегливість і просто побажання подивитися на воду я продовжував робити заброси. Помінявши вертушку на ще більш легку я зробив четвертий заброс на якому і відчув неочікуваний, але дуже бажаний удар... підсічка... і боротьба. Море задоволення від процесу і ще більше здивувань у моїх супутників. Через 3-4 хвилини на берегу була щучка "на око" близько кіло (див. фото) і здивований охоронець заправки, який прибіг побачивши напружений спінінг зі словами "у нас їх так мало...".
Звільнивши рибу від гачка, поцілував її ніжно і відправив додому. Куди ж я з нею на весіллі
Поки всі обговорювали таку подію і трапезнічали я зробив ще з десяток забросів спробувавши різні воблера, в т.ч. попери. Проте, нічого їх вже не турбувало окрім водоростей, яких у водоймищі було більш нж багато.
Задоволеному від такої приємної події посеред траси дорога до Хмельницького була зовсім не сумною...