to КАП
Я багато чого бачив у цьому плані
.
Ну і власне про пектораль
http://miku.org.ua/filiali_miku_eksp...stolittja.html
Повірте на слові, у центральних музеях викрадають експонати свої "кроти". Так, на жаль, але таке буває. І виявляємо їх ми самі. Як? Не скажу, не хочу розкривати професійні секрети.
Крадіжка у Львівському історичному архіві (to Валерій_ua, а не музеї) листів та інших документів, була здійснена одним із працівників, і виявлена працівниками цього ж архіву. На сьогодні всі справи повернуто. Вся подальша історія це провокація на скандал і «чорні» pr-технології. І Ваші Валеріє лінки, зайве тому підтвердження.
У регіональних музеях крадуть, як правило, зовнішні злодії. Брак коштів на охорону і сигналізацію вдається взнаки. Однією з причин, на мою думку, є невміння керівництва МКТ "вибивати" кошти на охорону. У керівників інших галузей це виходить. Іноді вкрадене, повертається «додому». Останні тому приклади картина Караваджо з Одеського художнього музею, Ікона «Покрова Богородиці» (
http://1tv.com.ua/uk/news/2011/07/12/6141).
Хоча такі речі, на мою думку (виходячи з досвіду), живуть своїм життям і обирають самі свою «домівку» незалежно від волі їх тимчасового власника.
to Wender «…что среди нас есть люди которые ВЕРЯТ, что народу еще что-то принадлежит или народ может что-то решить. А остальные уже выросли и не верят в сказки…»
А хто казав, що буде легко.
Знаєте, я, по натурі, оптиміст і схильний бачити результат з позитивним закінченням. У Вас наскільки зрозумів психологія «пораженца» (такий термін нещодавно освоїв, і ще не знайшов йому адекватного замінника рідною мовою), життєве кредо якого «Життя, іде але повз мене, і я нічого не вирішую».
Можна банальний приклад.
Всі чудово пам’ятають події «Помаранчевої революції», майдан Незалежності, морозний день, один із кандидатів у президенти присягає на вірність народу України і символічно кладе руку на старовинну біблію.
І тут постає питання, а де ж взявся такий раритет.
Історія цієї книги ще той детектив. Але зупинюсь на фінальній частині . У 2001 р. на одній з митниць було вилучено як контрабанду стару книгу. Спершу вона лежала на митниці і чекала хто ж стане її новим власником. Але по процедурі, її мала дослідити державна спеціальна комісія. Дослідивши – комісія зрозуміла, що за раритет попав у її руки – Острозька Біблія 1581 р. Розуміючи її унікальність комісія не повертає її до музею з якого її викрали і визначає нове місце зберігання і нового власника – Центральний державний історичний архів України, м. Київ. На цей час (кін. 2004 - поч. 2005) країна активно «майданила». І режисери тих заходів спланували pr-акцію "присяги вірності народові України" і шукали «декорації». І його віднайшли. Із спецхрану N-служби її витягли «примарафетили» і поклали під руку. А далі та рука захотіла гортати цю книгу вже в іншому місці. Але є рішення комісії. І почалося «перетягування канату» з використанням різних засобів впливу. Проте у грудні 2006 р. вона,
завдяки позиції комісії і окремих керівників таки перейшла на зберігання до архіву. І тепер кожен громадянин має право і, найголовніше, може реалізувати його – прийти подивитися на неї і почитати.
P.S.: Прошу вибачення, якщо когось образив. Сам не ідеаліст і чудово розумію в якій країні ми живемо. Проте, як сказав мій учитель «Нужно всегда стремиться к лучшему».