Неділя, десь за Осокорками.
Люди вже закриваються, а я...
Це для мене не те що "відкриття сезону", а взагалі мій чи й не перший вихід на лід. Ну, майже перший – колись давно, ще за СРСР, з‘їздили ми ще студентами з таким же кадром кудись аж туди, де Стугна в Дніпро впадає... За відсутністю пешні лід довбли гвоздодером, на двох зловили окунчика в півмізинця, змерзли що скажені... Відбило охоту до такої рибалки на довгі роки.
Да і зараз якось я не дуже рвався на ту зимову рибалку... Махав зрідка, чіпляючи люстру, спінінгом по хаті, викладав пасьянси з приманок по коробках, пускав слюні на фото модних снастей в інтернеті та іншими способами вбивав собі міжсезонну тугу...
Але знайшлися люди, які капали на мозги, показували на мобільніку фоти з отакенними щуками та окунями (після цієї рибалки думаю, що в Яріка той мобільник насправді з макрозйомкою). Вобчєм – витягли мене вхопити зимової риболовної романтики
Звіт писати не збирався, бо задрав сам процес – на роботі звіт за звітом, що робити ніколи, на рибалку вийшов і тут звіт пиши... Але хлопці кажуть, щоб писав, а то більш на рибалку не візьмуть. Ну то тримайте... Як кажуть, правду, тільки правду і нічого крім правди.
Із зимових снастей в мене була тільки пляшка, та й ту не став брать, бо всю заготовлену закусь діти з вечора знайшли і з‘їли. Натяг на себе всі теплі речі, що знайшов в хаті, та й пішов. Виявилося, що того все одно замало для справжньої гламурної зимової рибалки – на мої "полярні" штани хлопці змусили ще зверху натягти якогось страшнючого непродуваємого-непромокаємого комбєза
Воно і так було не холодно, а то стало зовсім тепло. Муляло тільки одне питання – а що роблять правильні зимові рибалки, коли їм, звиняюсь, приспічить?...
Забігаючи вперед, цю проблему врешті решт вдалося вирішити, але в процесі я остаточно зрозумів, чого жінок-рибалок на льоду ще менше, ніж влітку...
Заїхали ми кудись за Осокорки, я тих місць не знаю, точніше не скажу. Там якісь маленькі озерця серед сирітських хатинок. На одне пішли ловити живців. Навчився бити дірки пешнею та бурити буром. Всяко краще, ніж гвоздодером
Дали мені вудку з мормишкою, настромив туди мотиля, закинув, глянув як хлопці його смикають, і почав якось і собі смикать. Смик-смик, смик-смик... А воно звідти – СМИК! Тягну – пліточка... Перша реальна зимова риба! Шо сказать... влітку ми таких на живця не брали, бо замаленька, а тут хлопці кажуть – завелика... Далі пішли ще менші – ото, кажуть, вже підходящий живцевий розмір, пускай в банку. Мдас. І що ж на нього має зловитися?
Чогось я в зимовій рибалці не розумію...
Пішли на більше озерце, натикали крізь щуковок з тими мікробами. Принцип щуковки виявився взагалі той самий, як і влітку на кружки, але що зимою зручно, що де поставиш, там і стоїть. Так ті щуковки й простояли до обіду.
Один раз щось було проголосувало, але не засіклося... А на мормишку покльовувало потроху... От тільки розмір... Як порівняти вудильника зі спінінгом, а мормишку з джиг-головкою, так ось і риба приблизно в такій пропорції. Коли тягнеш, то до останнього не розумієш, чи то впирається мотиль, чи риба. Але хлопці дуже раділи і казали, що це дуже кльовий кльов для глухозим‘я
Хоча, гріх жалітися - мені таки вдалося завалити одного горбатого крупняка десь аж за півладошки!
Але отак, помаленьку-помаленьку, десь мабуть за кіло тої риби насмикалося, на радість котам.
Можна було б навіть банки чотири "Кільки в Томаті" закрутити тільки так! Не рахуючи того, що собака поїв. До речі, дуже адекватний та доброзичливий пес, прибіг та крутився біля нас, демонструючи щиру радість від нашого сюди прибуття. Рибу та закусь не тирив (хоча міг); їв тільки те, що йому кидали. Не те що мої діти
Так от половили до обіду та поїхали додому. Рибу бачили, під лід не майнули, не змерзли, по 100 грам на свіжому повітрі випили... Виходить, цільковитий позитив. Спати ліг, очі заплющив – перед очима кивок смикається... Якось воно явно пішло на користь. Трошки попустило. Хто найбільше радів – то барбуси, яким дістався весь залишок мотиля.
От такий от я тепер сертифікований Пінгвін. Дякую Юрку та Яріку, що витягли на це святе діло, та не дали прокиснути ще одні вихідні в нудоті повсякдення... Хоча, за великим рахунком, бачу, що це "не моє". Так само, як фідер, дайвінг, джеркінг, коропофішинг та безліч інших рибальських напрямків, яким в цілому симпатизую, але... Серйозно цікавитись, набувати досвіду, обростати снастями та прибамбасами, самовдосконалюватись за всіма спеціалізаціями – нереально. Тут з одним спінінгом би розібратися.
За нагоди, як складеться, за гарної погоди, туристом, в добрій компанії, під справну закусь – то я на все готовий. Але... ну дуже вже хочеться відкритої води, та забігти кудись зі спінінгом, та кинути бодай щось ним у ту воду... Ну та вже недовго залишилось...
Отаке
