|
Сам доволі часто хожу вночі. Коли іду на моторі по безкрайніх просторах водосховища і бачу блимає маячок, обходжу подалі, але самі мисливці (як ті що доплили на човнах так і на ластах) дуже рідко позначають себе світлом ліхтаря, мовляв тут такі простори, що наші шляхи не перетнуться. В цьому році, я вперше побачив, як ПМ позначив себе ліхтарем, мало того що на човні стояв маячок. Я змінив курс і пішов далі.
Сам роблю так само, помічають і обходять.
Із власного досвіду, але з щасливим фіналом.
Десь місяці два по тому поїхав на чергове нічне полювання. Задував непоганий вітерець, гнав непогану хвилю і здіймав на мілинах невелику піну. Якраз вже почало темніти і я хотів дійти до точки доки не стемніло остаточно, то ж пішов не по судовому ходу, а навпростець. Іду дивлюсь на протилежному березі блимають маячки. «Треба бути уважнішим» – подумав я – «я тут не один». І по ходу дивлюсь вперед щоб ні на що не налетіти (повторюсь, іду через мілини), і тут буквально в десяти метрах помічаю як із води пробивається ледь помітний жовтий промінь …моментом вириваю чеку, нагінна хвиля заливає добру сотню літрів води….а жовтий промінь виявився поєднанням мутної (жовтуватої) води + трохи піни + вечірній відблиск води.
Народ позначайте себе світлом, не сидіть і не думайте, що пронесе. Наші шляхи перетинаються.
|