Так вже склалось, що довгоочікувана поїздка на р. Клевень у Суми накрилась з усіма планами на вихідні, але день рибака не зіпсувати! Формуємо свій тісний рибальський колектив у складі Александрь, Loochnik ну і власне я. Довго обговорюючи за пляшечкою хмільного напою вирішуємо не шукати важких рішень, телефонний дзвінок знайомому «Їдем?» - «Поїхали..» Суботній ранок проходить у підготовці нашого меню та різних орг.питаннях:
хазяїн водойми саме має стрибати з парашутом, але заважає рясний дощ. Чекали до самого вечора і поїхали без нього. Несе нас жалізний кінь із кам’яних джунглів, подалі від метушні та нудного гламуру зіпсованої молоді. І ось ми на місці, де розкинулись тенета зелених зарослів маленького с.Шкарівка
Не доходячи до місця вилову (пасіка) застає нас негода. Але день рибака не зіпсувати!
Розташовуємося під накриттям поряд з полосато-жалящими комахами. Рибалити нікого в таку негоду не тягнуло – накриваємо стіл, щоб трохи збагатити наші організми білковими запасами.
Ну і звичайно без айсіковського сальця не могло обійтись таке дійство (вчора ще хрюкало…)
Вітальковий томагавк теж попав до об’єктиву….
Приймаємо постопсят на кожний спінінг і отримаємо чудові натюрморти…Ще на Крой там кормаки ніхто не кидав….. але в день рибака летить усе…
Поки ми тут милувались мокрими краєвидами навколишніх хащів та зірковим небом, що дійсно не так яскраво видно у містах, з берега почулись радісні всхлипи двох аборигенів що вискочили за нами на декілька годинок розвіятись. Перша кров і пері «Де мої 100гр за перший збитий?» беру для кадру, бо Бог його знає чи далі взагалі шось для фото сесії дістанемо.
Це був весь їхній улов, але кормака рибою обмазали і те добре.
Поїхали вони назад у мурашник з багатоповерхівок, а ми лишаємось, щоб наступний ранок провести у спілкуванні з природою на березі з добре забутою для нас поплавцевою вудкою в руках. Звичайно ще попсят(сьогодні можна! До тогож потрібно знищити залишки оковитої, аби завтра п’яніти лише від самої рибалки)
«Что-то стало холодать, а Германа всё нет и нет..» Десь наш літун-парашутіст загубився і абонент не може прийняти наші найщиріші запитання у всій їх красі з довгими епітетами та порівняння. Ночувати десь потрібно а хатинка дяді Тома стояла поряд і не могла гостинно прийняти своїх гостей. Після декілько Сім- сім откройся нічого не відбувалось. Та не біда- День рибака не зіпсувати! «Стукайте – і вам відчинять!» Пару стуків по центру двері з обережним їх відстороненням в куток кімнати і нам відкрились простори закинутої хатини з усіма її павутинним закутками, ліжками і звичайно медком…
Я йому кажу «Вінні-Вінні – это какие-то неправельные пчёлы, неправельный мёд!»
Але потяг справжнього індіанця до насолоди брав верхи на здоровим глуздом і він наминав своїм томагавком порції одна за одною. Поїхньому МЕДОтація називається
І коли сонце почало освящати нашу половину земної кулі, сховались зорі – рибаки вийшли на берег та почали розкладати свої потички для добування їжі
Хтось почав приймати сонячні ванни…
З 4-ох ранку не вдалося вполювати нічого-- ще тут такого не було. Може й правду кажуть, що в день рибака риба не клює??? А якже уха, печена рибка? Сосиски ще вчора вселились в наші пуза…а обід не за горами. Але день рибака не зіпсувати!
Тут старий індіанець Loochnik причаївшись у кущах корчить мармимзу від сонячних промінів гіпнозуєсоколиним зором поплавка щоб той видав маневру подарувавши нам обід. І той видав- (ну хоч так
)
Те що там на озері є різноманіття риби – я знав, але як у ного почали клювати одні коропи, а у мене карасі з підлящами, а? Навіть декілька уклейок і плотвичок дістав, а корп як обходив мене стороною. А в ного і знову..
І знову…
А в нас з Сашком отке…
Нечесно якось… щось мабуть не договорював. Мабуть нашаманив щось Вачуту.
Але ми тут не для забивання морозилки рибкою сюди направились – надьоргали на уху і досить. Правильна каструлька+ правильний повар= правильна уха
+
=
Понабивали свої черева до поросячого визгу перченою юшкою та і прилягти вже на травичку охота. Та я вирішив ще добити хлопців отаким.
Пройшовши температурні процедури та на протягнувшийся димком набрав такого виду:
Сам не очікував, що так смачно приготується. Хотілось ще, але водні запаси вже спорожніли і час вирушати до свого лігва у кам’янистих джунглях, де у кожного свої нарави, можливості та імхи, якими люди так і тичуть тобі в обличчя. Відпочили як то кажуть москалі «абалдєнна!». Думав ще вистачить сил подивитись фінал. Але на третій хвилині після свистка судді пішов в аут...