Близько місяця чекав цієї багатообіцяючої подорожі. І от нарешті п’ятниця 11/06/2010
, раніше відпросився у керівництва з роботи, по дорозі додому докупив решту необхідного і о 18-й з копійками я уже на борту нашого залізного коня.
Не дивлячись на «день визволення Києва» швидко виїхали з міста, секретними шляхами об’їхали «пробку» в Борисполі та заїхали за снастями до Жені на дачу в Переяславі, бо «Без фідера – це не рибалка». За розмовами та періодичним з’язком з екіпажем-2, що виїхав пізніше, непомітно подолали майже 300 км і ще до півночі прибули в кінцевий пункт призначення.
Після зустрічі з батьками кума (організатора та господаря подорожі) пішли на берег древньої ріки, вибрали місце для табору. Незабаром до нас приєдналися ще троє однодумців. Після по псят за приїзд
мене делегували закидати снасть («Поки не почалось…») та контролювати активність карася, ловити якого ми сюди і приїхали, решта ж ставили намети та розкладали пожитки
…
Як завжди простукав дно, знайшов дві бровки на 30-ти та 70-ти метрах, де і вирішив ловити. Десь о 3:00 різко почав спадати рівень води і на світанку Дніпро повужчав як мінімум метрів на 10 (тільки з нашого берегу)
, як з’ясувалось пізніше це звичайна картина, на поверхні з’явилася прибережна полоса водної рослинності, що пізніше дуже заважала при витягуванні риби…
До сьомої ранку – жодної покльовки: перепробував усі що були наживки, грався з довжиною поводків та розміром гачків – нічого не приносило результатів. Аналогічна ситуація була і в друзів…
Лише потім почало прокльовувати, і до 8:00 усі вже піймали по 2-3 красені-карасі, настрій покращився, але не сильно – ми ж їхали на «жор»…
Мій садок потихеньку наповнювався, потім туди почали добавляти свою рибу «притомлені» друзі, через що не зміг зафіксувати свій результат. У змінному темпі до 11:00 (сонце закінчило нам рибалку) колективно було зловлено 35 одиниць (карась вагою 100-600 грам), проходами попадалась дрібна плотва та верховодка, яка клювала «в заброс» і потім безжалісно топилась у Дніпрі. Брало на ближній дистанції в основному на червоний.
Після рибалки за трапезою було вирішено урізноманітнити стіл дніпровськими раками. За пів години сформувалась команда раколовів, у сусіда по дачі була орендована «рагеля»(місцевий девайс) і вперед…
Ввечері після смачнючих смсів ажених карабули раки з пивом… Крім того на вечір у мене ще були плани: дуже хотів піймати нічного судака, бо в Києві все якось не складалося… Як тільки почало смеркати, залишив веселу компанію і пішов до води… Визначився з місцем, судак то тут то там показував свою присутність, почав ловити
і хвилин через десять відчув чіткий удар
– це був він, мій перший в житті судак (вагу не знаю, довжина 43 см), взяв на SSV Taifun 0 на повільній рівномірній проводці. Ще з півгодини пополоскав приманки, але ловилась тільки водна рослинність, тому вирішив, що на сьогодні досить… Після фотосесії та привітань друзів – спати, бо завтра знову на карася…
Неділя. Розташувався на тому ж місці і о 4:00 був готовий реагувати на тремтіння квівертипу
. Знову спостерігав різкий спад рівня води. Покльовувати почало майже відразу, особистий результат до 11:00 – 5кг дніпровського карася в кількості 25 штук та 1кг плотви-густіри. Брало знову ж таки на ближній дистанції, але на відміну від суботи насадкою №1 був білий… Друзі, ті хто хотів рибачити, теж були з рибою…
Потім були збори і дорога додому.
P.S. Дуже сподобався відпочинок: і компанія, і рибалка, і природа (на відміну від Києва, на березі немає сміття та відсутня мошкара, лише комар, а з ним якось простіше, майже не було
)
Усім НХНЛ!!!