|
Риболовля вийшла так собі, дзену не отримав, хоча чекав дуже, а взята з собою нахлистова вудка не давала спокою весь тиждень.
Отже, річка з назвою великою птиці, бажаного трофея всіх мисливців )). Було вирішено шукати нові місця, але щось ці нові місця до повної медитації не затягували. Бо все ламала мутна вода після противних дощів, що вся риба в цьому молоці (прозорість макс 15-20 см, тай то місцями) лягла на дно, і годувалась там, що підтверджували маленькі головні на гачку фідераста. Закидони тотального вбивці минулої риболовлі маленької зуріковської фасолини ніякого ентузіазму у лобатої риби не викликали, навіть уклея не реагувала. Великий лобатий взагалі ніяк себе не показував, одному розміром з долоньку прямо в лоб попам тініком, він його з переляку й цапнув. Пливи, дурненьке... Так вечір й закінчився. Гидкий дощ капав півночі, натякаючи що треба купувати новий намет. Ранок було вирішено розпочати з навчання тримання вудки для закидання різних мух. За годинку махання занилу рука, і я взялась звичайний рідний спінніг. За кілька замахів безпринципно та брутально якоюсь зубатою скотиною був відгризенний улюблений чабік, тільки дзеньк жилочка і все. (((( Аж сльози до горла підступили. Заспокоюча цигарка і вирішив далі тренувати мухозакидання. Але враховуючи що реакцію мухи викликали лише у маленьких верховодочок - то накидався я досхочу. Більш великій рибі було похлист на мій нахлист. Врешті решт невеличке жерешатко таки з'їло мою муху, чим викликало відчуття повного задоволення життям, і дало можливість з відчуттям виповненого перед людством обов'язку відкалсти муху в бік і тихо сидіти та насолоджуватись текучою водою, що наче шовк плаття на стегнах гарної жінки оминала обмиті за століття брили граніту.
Трофеїв не вийшло, кленчики з долоньку живуть собі далі, проведена виховна бесіда з місцевими аборигенами щодо невірного вибору методу риболовлі павуком прошла досить вдало, деякі чакри відкрились. Чабіка шкода до сих пір ))).
Нахлист штука сувора... Я тепер розумію деяких шановних громадян цього товариства. Але враховуючи що я підсліпкуватий то важко мені це діло.
ех..швидше б вихідні....
Фото так й не вишло.. руки дрижали, телефон з рук випадав
|