Реєстрація: 16.07.2009
Звідки Ви: Київ, Позняки, пенсіонер.
Дописи: 389
Дякував: 4.137
Дякували 5.035 раз(и) в 163 повідомленнях
|
Побачення з Россю
На цьому тижні провів 3 дні, точніше неповних 2 доби на Росі. На жаль не вдалося зустрітися з Serglev4 , не співпадають наші вихідні.
Річка як завжди порадувала, а цього разу особливо. Рівень води високий, течія стабільна, незалежно від роботи ГЕС. Водна рослинність ще не піднялася. Хрущі... Золота пора для тих, хто ловить головнів.
Перший вихід на річку був 10го під вечір після грози. Гроза була настільки сильна, що вулицями текли річи кольору кави. Все, що було на тих вулицях і на березі пішло у Рось. Побачивши таку картину, "діла не буде"-подумав я. Вирішив перевірити буратіни, які вистругав взимку. Ставлю копію чабі , промацую камінці вище перекату, чабік працює добре, але безрезультатно. Посилаю воб на вхід в перекат і після декількох кидків відчуваю подвійний удар і сход. Ще кидків з 5 і кленик гр 150 біля моїх ніг. Вирішив не мучити рибку позуванням перед об,єктивом. Амністував.Отже, копія чабі розловлена.
Увечорі пом,янули своїх батьків-фронтовиків, на жаль нині покійних.
11го поїхали на популярний серед киян і місцевих перекат. Застали таку картину: стоять на березі підпиті дядьки - ги-ги, ха-ха, на перекаті човен і в ньому двоє бовтаються телевізорами. Робити нічого, вирішили їхати далі. Ці 30 км варто було проїхати. Красивий ліс грабовий, Святі Гори і бузок, бузок, бузок... Його тут стільки, що місцями він росте просто вздовж дороги.
На місце приїхали десь о 12тій. Стоять на перекаті місцеві дядьки, ловлять "на хруща". Я підійшов до одного з них і попросив дозволу половити біля нього. Відповідь була любязна. Крім того мені була дана досить детальна характеристика перекату і риби, яка тут водиться. Виявляється, я запізнився з приїздом на цілий тиждень, бо "на тому тижні я його ловив по 20 кг за день"а сьогодні тільки 4 шт і то рано вранці. Так покидавши години з півтори я заробив тільки один чіткий удар. На цей раз був воб під назвою горбоконик. Чорна спинка, помаранчове пузо.
Вечірній план був поупиратися до повної темряви. Піший похід десь км 3-4 в один кінець. Дорогою перевіряю всі "підозрілі" місця - зеро. І ось неширока протока, посеред неї дві каменюки, нависає верба, а далі потужний перекат. Ставлю ту саму помаранчову буратіну, пристрілююсь. Десь на третьому кидку - сидить. Кантер показав 0,79 кг, годинник- 20-20. Не рекордний і не трофейний, але порадував. Фотосесія, ковток кави, сигарета. Гра продовжується. Роблю ще 2 кидки і ще один сидить на трійнику. Кантер - 0,65 кг, годинник- 20-30. Другого сфотографувати не зміг, фотограф нікчемний. Ще кидок і воб висить на вербі. Ще трохи покидав - зеро. Думаю, що піймати з 1 м кв. декілька гарних підряд - справа безнадійних мрійників.
12го в звязку з обмеженим лімітом часу поїхав на старе місце машиною. Спочатку зняв з верби вчорашнього "героя дня". Покидав у різних місцях. Перехитрив одного кленя. Амністував. Ще піймав двох окунців "котяча радість". Знову працювали копія чабі і горбоконик.
Добре відпочили з дружиною, розловив свої зимові наробки, задоволення повне.
Дякую Gruzok за "наводку" в придбанні кантера. Давно хотів такого мати.
Востаннє редагував pit: 14.05.2010 о 19:47.
|