Цитата:
Допис від Trolik
Практика використання опариша для запобігання загниванню ран відома ще з часів стародавньої Греції. Результати в основному позитивні з причини того, що опариш виробляє досить потужний антибіотик, котрий перешкоджає розмноженню бактерій. Це пов"язано зі специфікою середовища існування - різні гниючі залишки тваринного походження, насичені агресивними мікроорганізмами. Тут правило одне - або захищайся або загинеш. Тому виділення антибіотиків у опариша назовні - захисна реакція. До того ж у нього позашлункове травлення. Тобто ферменти, що перетравлюють їжу, виділяються назовні і там частково її переробляють. Результати переробки личинка всмоктує через ротовий отвір, котрий захищено ситоподібним утворенням. Саме тому опариші в рані переробляють тільки мертву тканину, тільки ту, котра переварюється секретом шлункових залоз...
П.С. А як це пов"язано з темою гілки?  |
Опариш антибіотики не виробляє. Механізм його дії заснований на так званій біологічній некректомії, тобто опариші в гнійно-некротичних ранах фактично вигризають некротизовані (змертвілі) тканини, очищаючи раневу поверхню і стимулюючи розвиток грануляційної тканини. Навіть у Сполучених Стейтах америки така річ застосовується. Сам неодноразово застосовував таку методику, коли пацієнти приходили з хробаками в рані - ефект блискучий, зато видовище, я Вам скажу - не з приємних.
Стосовно опариша як наживки, то вважаю його однією з кращих наживок при ловля на фідер, особливо в поєднвнні з пінопластом.