Практика використання опариша для запобігання загниванню ран відома ще з часів стародавньої Греції. Результати в основному позитивні з причини того, що опариш виробляє досить потужний антибіотик, котрий перешкоджає розмноженню бактерій. Це пов"язано зі специфікою середовища існування - різні гниючі залишки тваринного походження, насичені агресивними мікроорганізмами. Тут правило одне - або захищайся або загинеш. Тому виділення антибіотиків у опариша назовні - захисна реакція. До того ж у нього позашлункове травлення. Тобто ферменти, що перетравлюють їжу, виділяються назовні і там частково її переробляють. Результати переробки личинка всмоктує через ротовий отвір, котрий захищено ситоподібним утворенням. Саме тому опариші в рані переробляють тільки мертву тканину, тільки ту, котра переварюється секретом шлункових залоз...
П.С. А як це пов"язано з темою гілки?
