|
Осінь
З приходом осені кожного рибалку якесь первісне і невблаганне відчуття штовхає на водойму. Це відчуття здобувача, який наприкінці виснажливого дня кладе свій трофей до ніг самки з широким озаддям, що покірно плете корзину вглибині шатра. Він не має права на помилку чи невдачу, адже розплата буде серйозною.
Хитрим білковим кодом природа зашифрувала те відчуття в певному нейрогормоні, щоб, пронісши через тисячоліття, впорскувати його в кров сучасників кожного разу, коли стріла прошиває тугі качині груди, або приманку атакує дибела рибина.
За черговою порцією цього відчуття приїхав я вчора на водойму. Клени, ясени і осики вкрили землю мозаїкою фантастичної краси, в повітрі стоїть до брутальності запаморочливий дух прілого листя і плодів дикої груши, та мені нема до того діла. В мозку кипить жага здобичі, я розкладаю свою інквізиторську машину.
ффффыыыхх~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~буль
У воду летить твістер на двограмовій голівонці. Вітер і дрібний дощик січе почервонілі долоні, в одурманеній осінню голові крутиться очікування покльовки. Шуткувати я не збираюся.
На перевірених місцях окуня немає. Похолодання води змусило його..ні, не занервувати чи заметушитися, - підкоритися плинності життя і змінити свій звичний ритм. Та я налаштований рішуче і не впущу сьогодні свого шансу. Як матьорий мисливець безудержно крокує із луком в руках по сліду безтурботної тварини, іду я зі спінінгом берегом річки. Знаходжу окуня на десятиметровому відрізку берегової бровки. Тут наші інтереси, викликані осінню, пересіклися. Я скористався своїм положенням в цьому житті щоб задовльнити власні відчуття. Обліплені листям колеса лісапета шиплять по вологій дорозі. Осінь відвела для всіх свій, короткий, але наповнений змістом час.
|