Реєстрація: 24.01.2015
Звідки Ви: Ворзель
Дописи: 647
Дякував: 1.352
Дякували 7.547 раз(и) в 436 повідомленнях
|
Перша річка
Перша осінь зі спінінгом в руках...
Не пам'ятаю вже скільки тоді мені було - чотирнадцять чи п'ятнадцять років, але я старанно пропрацював всі літні канікули вантажником, щоб дозволити собі ту дивну коротку удочку з кільцями...
Передивився безліч відео, перечитав купу журналів... Мені сподобався такий вид лову, приваблювала можливість впіймати трофейну хижу рибу, поборотися з сильним суперником, а не просто смикати карасиків на місцевому озері...
Це мав бути наступний логічний етап в розвитку мене як рибалки, той щабель, до якого всі приходять, рано чи пізно.
Саме тієї осені я познайомився з річкою Здвиж. Ця маленька, нічим не примітна водяна стрічка тече просторами Київської області з півдня на північ рівною лінією, в яку перетворили її звивисте русло старанні радянські працівники, в сімдесяті роки минулого століття, яким конче необхідно було підкорювати стихію...
Тече повільно, майже непомітно. Але красиво! Природа на її берегах просто неймовірна! Тут косуля, там бобер... А он де вийшов лось води напитися... А в цьому місці зимують декілька сотень диких качок! Ближче до весни фазани починають взлітати з кущів, змушуючи лякатися! Зачаровує...
Так, це зовсім не могутній Дніпро і не стрімка Десна, тут не можна собі всього дозволити. Та й ширина русла заледве перевищує метрів п'ять.
Та й вибір мій був зумовлений тільки тим, що вона поруч...
Але в цьому є свій шарм, своя особливість. Все якось по-домашньому. Коли відчуваєш кожен метр дна, або як візуально бачиш де стоїть рибка і запам'ятовуєш місця її проживання...
Але то буде згодом... В той момент я тільки сів на електричку і вперше поїхав в сторону Бородянки - селища, яке розвинулося вздовж західного берега вищезгаданої річки.
Зійшовши на станції, треба йти назад в сторону Києва, і зовсім скоро перед очима повстає великий металевий міст, який час від часу гримить і стогне від навантаження, коли по ньому пролітають довжелезні вантажні потяги.
Напередодні я накупляв незрозумілих мені величезних гачків з свинцевими кульками на кінці і пачку жовтих з червоним хвостом силіконових рибок, які носили горду назву Маннс Предатор... Все як показував дядько на моніторі!
Саме там було моє знайомство зі спінінговою ловлею, там я вчився крутити котушку і освоювати проводку...
Довго мучитися не довелося - на другому чи третьому закиді сталося щось незрозуміле - якась невідома сила різко смикнула за інший кінець нитки, змусивши мене запанікувати, розгубитися і вкритися мурахами з голови до п'ят! Вау! Що то було? Я раніше такого не відчував... Враження як від першого сексу, якого в мене ще не було на той момент! Звісно, ні про яку підсічку, а, тим більше, про спійману рибу тоді не могла йти мова , але ця мить незрозумілих відчуттів навік закохала мене в цю дивну коротку удочку з кільцями... І я полюбив цю річеньку, як першу добру вчительку, яка розказувала прості речі, але дала підґрунтя для всього подальшого навчання...
Здвиж, який має довжину майже 150 кілометрів, впадає в Тетерів поблизу села Прибірськ, приносячи частинку прозорості в каламутні води більшого брата. За довгі роки, а їх минуло вже шістнадцять, я пройшов, проїхав на велосипеді, проплив на човні і прокатав автомобілем добру половину цієї відстані. Вивчив кожен вигин, кожен кущик і кожен корчик у воді... Бачив і маловоддя, і паводок. Ловив взимку на льоду і в теплу літню ніч... І це приносило свої результати!
В ямці біля Нової Греблі я впіймав великого, жирного судака, якого зовсім не очікував там зустріти, біля автомобільного мосту мені втрапився неймовірний кілограмовий окунь, я таких не бачив ані до, ані після... Поблизу села Шибене, де русло робить різкий поворот, я витягнув свою першу в житті щучку, котрих після неї було ще сотні і сотні... А від Берестянки до Вахівки плавав човном, витративши на цю подорож з десяток виїздів...
Я любив цю річку. А вона, мабуть, відповідала мені взаємністю. Жаль і боляче, що її береги зараз пошматовані і заміновані, а сам я не бував поруч з нею вже майже рік. Але я щиро вірю, що все налаготиться, повернеться навкруги своя і я знову зможу відчути той легкий вітерець, що крутиться вздовж стіни очерету, який ховає річку Здвиж від постороннього ока.
Скоро переможемо.
|