Виїзд планував досить давно, з дітьми і половинкою. На останнє вільне місце в машині претендували по черзі 6 домових, але всі якось не поїхали... Враховуючи любов ОП до вільних місць у машині, я зарання не готувався до великих успіхів, але вивезти дітей на природу - то святе...
Не скажу, на яку водойму планувався виїзд. Це великий секрет. До того ж хочу уникнути звинувачень у рекламі водойми за знижки... Тому місце, куди ми поїхали назвемо умовно "Тимофіївка"
.
Діти люблять з рання поспати... Але цього разу вже о 7-00 всі були на ногах і о 9-00 ми навіть полишили межі Києва. Незавантажена дорога зайняла у нас півтори години і о 12-00 перша оснастка полетіла у воду. Вирішив ловити тільки на фідер. Чесно пробував ловити на три прути - не довго пробував... Залишив тільки два. До 18-00 було виловлено 22 коропи (всі в район 1 кг
+ 200 гр.) і один підлящик на грамів 800.
Прикормка працювала, сонечко світило, шашлики смажились, все було нормально, але.. Спочатку половинка виявила цікавість до роботи підсакою. Потім був "подвійний паровоз". Попросив половинку проассистувати... Потім мені якось так залишилась тільки половина покльовок - інша половина відійшла... до половинки... Це мене майже не здивувало. Але наступний хід моєї дружини мене просто вбив наповал... "Я буду закидати!!!"
Забув сказати - вудлища секретні, фірм Ревам та Рецьлаб. Палки такі собі... на коропа. Ревам я сам якось не дуже можу завантажити при рості 195 та вазі "трохи за центнер"... А тут 159 зріст і вага теж відповідна. Мої заперечення були відкинуті як недоречні. Ну і закинула. З першої спроби метрів на 30, з другої - вже гарних 40+. І тут же ж взяла ляща. І коропа взяла. І ще взяла на себе сміливість самостійно забивати годівничку та чіпати на гачок опаришів. У мене перед очима замість "кріг-канонен-кайзер" засвітила перспектива "кіндер-кірха-кухня"... У рідкі моменти щастя я міг добратись до вудлищ, коли малий кричав "Мама!!! Я хочу пі..../ка..../їсти/спати/пити!!!" (непотрібне - закреслити, потрібне - підкреслити). На жаль крупнішої риби вловити не вдалось - дрібний короп клював практично з ходу, темп був досить пристойний. Я маю напрацьовані методи відсікання дрібного коропа, але не сьогодні був їх час. Риба ловиться, сонечко світить - що ще треба??? Періодично підходив хтось з охорони і питав: "Як справи, чи все гаразд, може є ще якісь побажання?"
Що ще можна бажати, якщо машину є де запаркувати в 5-ти метрах від вимостки, є мангал, стіл, лавки. Є озеро і в ньому є риба. Крупний короп ще не почав ворушитись - нема питань, ми зачекаємо. Ми ще на травневі свята приїдемо... А він хай ще трохи підросте...
До дому повертались у гарному гуморі. Правда малий не хотів їхати - сказав що залишиться там жити... Десь в районі Кагарлика стали у колону машин, щоправда рухались зі швидкістю 90 км/год.
П.С. Не обійшлося без негативу. Уже вдома довелось тягнути всі манатки (каремати, крісла, род-под і все інше) на 8-й поверх, бо ліфт зламався
.