|
Здавалося б, після дводенних пригод на Дніпровських хвилях в негоду, бажання вирватися на воду ще не скоро прийде, та де там! День відлежки і вже десь там свербить, тягне. Дуже вже хочеться реваншу на великих щуках. Та й погодка саме те що треба, потужний зустрічний вітер і пронизуючий холод. Спершу настирливо обробляю ямку, де нерідко вдавалося заробити гарну щучку, але марно, довгий час ніхто не бентежить мою приманку в глибині. Та терпляче чекаю, приманка по крупняку надійна, а він, той самий крупняк, не пальцем роблений, тут витримка треба. І таки є довгожданий тиць, та все ж, на іншому кінці мене чекає розчарування в півтора кіла. Це зовсім не те чого душа бажає!!! Хочеться більшого і йду кучить міляки, можливо яка де заседілась в очікуванні прохідного лящика, аби поласувати ним!? На шляху гарне прибережне укриття, джерк вимахує червоним хвостиком мов той тореодор перед биком, якого не видно. Та це ж не значить що його немає! Так і є, плямиста розбишака мов камінь з пращі вилітає знівідкіля і просто з люттю зносить джерк з траєкторії так потужно, що аж фрикціон свиснув. Дуже потужне пручання, та все ж, я стримую її на місці і швидко підтягую до себе, щука вертиться в воді, вона вся обмотана шнуром, ось і причина такого потужного пручання, змазала хижачка при атаці, але джерк такі влетів їй ззовні у розуриті жабри, надійно уп'явшись трійниками. Це вже щось!!! Єххх, деж такі щукі були два дні назад, коли конче треба було?! Початок є і є відчуття що трофей сьогодні налаштований рішуче. Та все ж таки, сподівання були марними, заробити дубль сьогодні не вдалося!
|