Вже у середньої - повноліття...
Коли старша виросла - якось не зачепило, а от зараз якось... приплющило...
Ще кілька років, ще одна - й мої осибисті обов`язки перед Всесвітньою Еволюцією можна буде вважати виконаними

Трошки лячно, що тоді буде - бо, якось, маю таке по життю відчуття, що майже все, що мені давалося - давалося виключно на дітей... Вже чітко відчуваю, що моє особисте, неілюзорне

везіння - перейшло до них

Мабуть, його кількість в природі - величина стала

Ту то й ладно. Що буде, то буде. Вони класні. Кращі за нас, реально.
Хай живуть, і хай в них все буде добре.
За це й вип`ємо