Саме так я відчував себе зранку на березі Деснянської затоки. Але маємо, що маємо - вперед. Знайшлися ще подібні пінгвіноіди, а гуртом і батька легше бити. Знайшли рибу, вода зверху, вода знизу, гирлянда в руці і сріблясті красуні зводять на нівець всі негаразди. У підсумку - мокрий як хлющ, але задоволений як їжак на моріжку, приніс додому кілька десятків хвостів. Якими очима дивилася на мене котяча складова родини. Нема слів. Якщо просохну - завтра знову на лід
