[Asche]

Вітаю, товариші по палаті. Любити читати звіти з риболовлі? Тоді ловіть чергову порцію, аби було не сумно на роботі, в школі, в універі, в туалеті, на полі з коровами, чи де б ви не були.

=== Розділ перший: Дорога до щастя ===

Ми з Ігорем вже давненько домовлялись вийти десь порибалити разом, але все нам не виходило. То я поїду в Заліщики пильнувати господарку, то він в Зборові ловить на спінінг авто, які злітають в річку. Але тут ми якимось дивом опинились одночасно в Тернополі і цим було гріх не скористатись.

Визначили, що на цьому тижні просто мусимо десь вискочити. В мене були незакінчені проекти, котрі я мусів віддати, а от Ігор таки вийшов стрітфішити в вівторок, зустрів Сосновського і вернувся домів. Тому саме у вівторок порішили, що середа – рибний день.

Взагалі, я міг би сидіти в хаті і працювати над чимось. Але коли в голові думки не про роботу, то краще нічого не робити, а податись вслід за своїми думками. Не раз переконувався що це вірний метод. Отже, ми рибалити, а там най си діє божа воля.

Сумка і спінінги були зібрані мною ще звечора. А от вранці мене ще чекав похід на колишню роботу, аби забрати одну річ. Людина я пунктуальна і стараюсь розрахувати час на дорогу з максимальною кількістю нюансів. А так як нюансів не було взагалі, я прийшов на точку зустрічі хвилин на 40 скоріше. Треба мінятись.

Поки чекав на Ігоря, дізнався всі ціни на молоко, сметану і сир в місцевих бабусь, відчув неперевершену атмосферу «6-го магазину» (хто з Тернополя, той мав би зрозуміти) та обговорив навіть деякі робочі моменти з замовниками.

І от мій напарник вже «лєтящєй паходкой» добігає. Якраз встигаємо забігти в автобус, який відправляється. Так рівненько встигнути? Так не буває… До речі, десь на півдорозі в забитому автобусі звільняються 2 сидячих місця на які ніхто не претендує. Так буває?

Шалений ПАЗік мчить нас на зустріч рибальському щастю. Хоча, що я брешу? Ми ледве повземо на зустріч невідомій активності риби та незрозумілій погоді, періодично підскакуючи на вітчизняному автодромі.

А! Забув сказати, що в планах було попробувати половити щуку. Взяв з собою кастинговий комплект до 21 грама аби подригувати хорошою вагою та й просто згадати, як кидати такими снастями, а також ультралайт в складі улюбленої Yamaga Blanks Blue Current 74, Daiwa Certate Finesse Custom 2004 та Duel Armored #0.1. Ультрік брав на випадок того, якщо б не клювало на основній водоймі. Тоді планували зганяти на невеличку заплаву і поганяти дрібного окуня на мікруху.

Так от, ми таки добрались до пункту призначення за 9 гривень і «дякую» для водія. Попереду було… Не знали ми що було, але вірили в краще.

=== Розділ другий: Ми стояли і ловили – починався новий день ===

Приїхали, значить, ми на дамбу, і прозріли. Наверху вітер зносить башту, а до берега прибило весь лід з водойми. Нє, ну ми звикли ловити в екстремальних умовах, але… Але після зими якісь ніжні стали. Подивились на то все та й вирішили випити кави.

В магазині нам точно були раді. Ну, якби вибирати між нами і бабою, яка купує ковбасу котові, паралельно жує булку і говорить незрозумілі речі, то принаймні я вибрав би двох кльових парубків. Каву в руки і обговорювати подальші дії.

Вирішуємо зразу піти на заплаву і пошукати рибу там, бо вітер там був мінімальний. А якби там було взагалі сумно, то пішли б на основну водойму і хоча б кілька раз кинули. Висуваємось.

Прийшли на поміст і почали розкладати снасті. Вночі був приморозок і майже все невелике плесо було покрите тонкою плівкою криги. Наче нічого критичного, але вона таки заважала. За попередньою інформацією з понеділка окунь тут клював досить азартно. Хоч в основному дрібний, але ми мали надію хоч на такого. Ігор почав з 1.5 грама, а я зразу пішов в хеві-джиг в 2 грами. То зі мною і зіграло злий жарт. Десь на 3-й проводці я монтаж з Polaris в кастомному рожевому кольорі залишив на якомусь підводному корчі. Не клювало…

Але от в напарника на гачку з’явилась перша риба. Для цього місця то був досить достойний окунь. Ми аж здивувались. От вона – надія на хороший день. Виходило сонечко і навіть я відкрився окунем трохи меншого розміру. В хід пішов фотоапарат. Дивно, ми з фотіком, і риба клює. Так не буває!

Риба бомбила наші приманки досить активно. Було дуже круто. В основному влітали непогані окуні, а дрібнота попадалась вкрай рідко. Турбувало лише дві речі: чому хижак в основному повисає, а не б’є приманку, та де щука… До речі, працювали самі різні приманки, але їх треба було часто міняти і постійно підбирати проводку. І хоча риба клювала хвилями, ловля була дуже азартною.

Наш настрій дещо зіпсувався, коли на горизонті з’явився місцевий дід. Доведеться ділити полігон з полавочником. Брррр…

Але от в той час, коли він показався, я закидаю приманку в бік приямка і отримую слабкий удар. Чув, як риба доганяла приманку. Підсікаю і чую «бззззззззззз». Ні, там не монстр. Просто Вася любить ловити з відпущеним фрикціоном.

Довго то все не тривало. Після двох невдалих походів в комиш невеличкий «щурик» здався і опинився в руках. Таки так, щучка вже більш-менш приємна. Ультралайт в руках же. А от дід ледь не вибісив зі своїми порадами, як я її маю приймати. Добре, що він вчасно спинився. Пофоткали мацьоньку і в воду – бульк.

Ну а далі все по накатаній схемі. Періодично ловили окуня різними приманками. Ігор виступав по «крупняку», я ловив дрібноту. А ще він знайшов кубло, з якого час від часу знімав хорошу рибу. Приманка, мабуть, магічна.

В принципі, чогось екстраординарного не відбувалось. Погода з плином часу змінювалась не в кращу сторону, а з нею спадав і кльов. Сильно похолодало, почав дріботіти дощ і риба відмовлялась жерти. Десь перед 16 годиною ми закінчили ловлю, адже і риби впіймали досить і погода не сприяла. Завдання виконали і зібрались додому. А в діда якраз почало клювати. Нехай ловить.

=== Розділ третій: Ми їдем додому ===

В загальному задоволені риболовлею, трохи змучені і замерзлі, пошкандибали в бік зупинки. Фактично за кілька хвилин приїхав і автобус. Справа в тому, що ми розклад наперед не пам’ятали і другий раз за день чітко встигли на транспорт. Так не буває!

До речі, сама дорога пролетіла якось дуже швидко. Хоча, повертатись завжди скоріше.

По приїзді вирішили вже максимально себе розбалувати і заскочити в піцерію. Разом з тим вибрали ту, де і справді хоч дорога, але смачна продукція. Гуляти, так гуляти. Капрічіоза і бокальчик Hoegaarden зайшли як в суху землю. Наш риболовний день вдався на славу. Пора і додому працювати.

=== Розділ четвертий: Підсумки ===

Хочеться коротенько підсумувати саму риболовлю. Риба харчується перед нерестом, принаймні окунь. Він вже з ікрою, але в улові значно переважають самці. Сама модель приманки вирішувала небагато. Ловилось і на твістери, і на слаги і на віброхвости. По кольорах також якоїсь великої різниці не було, хоча темні, наче, ловили краще. Головне – правильна проводка і часта заміна приманки. Риба міняла настрої, але ми за нею встигали. Нестабільна погода зараз дуже сильно впливає на хижака. Наче все.

Файно дякую за увагу. «Ставте лайки та робіть репост» - тепер так модно казати. Всім добра і миру. Но ту расизм і ще купа подібних фраз =) До нових зустрічей!

P.S. Якщо є люди, які все це прочитали, низько їм кланяюсь. Таких дуже мало.