Багато людей не люблять пізню осінь, лають її за нестійку, сиру та похмуру погоду. Вона навіває депресивний настрій, а тривала відсутність сонечка пригнічує. Але для мене ця пора року як останні намагання природи відсрочити настання зими, яка сковує все живе своїми морозними обіймами. Якщо я на воді, то ніякої депресії не може бути - тільки радість, бадьорість і відчуття того, що день може стати знаковим, якщо упіймаю щось цікаве. Тобто рибалка - це надія, а поки живе надія, то живе і людина. Трьохгодинне перебування на воді, вчора принесли аж три покльовки: одну випустив, одну забрав і одна зійшла. Цікаво, що на звалах, під корчами, на бровах я не впіймав нічого. Вся риба в залишках латаття на глибині не більше півтора метри. Ударів не було - затяжна пауза і на черговому ривку щось висить. Усім НХНЛ!
|