Минулого тижня були на Бузі, на Вінничині. Садиба по типу "зеленого туризму". Прихопили пару день до свят, ще пару після, та й з'їздили сім'єю, хоч і не в повному складі. Що робити, життя плине, в старшої сесія, в середньої теж вже пішов власний движ по таборах, тільки молодша ще з нами... та собака, звісно
Чесно кажучи, я тоді вже дуже вбитий був, тому вибрали найбільш лінивий відпочинок з усіх можливих.
Колись за такою програмою ми на Буг в Губнік їздили, а сюди ще ближче, ну й хотіли глянути нову місцину. Місця, дійсно, чарівні - край села, на горі, круг хати дерева, тіньок, альтанки, білочки скочуть, їжачки бігають, пташки співають, навкруги краєвиди, донизу сходами 30 метрів - річка з вимосткою, поруч перекат шумить... Але перші дні я цією красою насолоджувався дуже пасивно - відсипався, а вечорами дивився футбол та бухав з мєстними вкуснючу самогонку. Насправді, тепер ми заріклися їздити кудись у великі вихідні - людей море навкруги, по берегах під кожним кущем намет, до переката і взагалі до води не підступитися... На садибу також наїхало багацько людей, місцевий бомонд - так я і не зрозумів, чи свято якесь було, чи просто так зібралися - але гуділи добряче. Приперли караоке з могутніми динаміками, встановили нагорі в альтанці, та заходилися співати, да так, що накривали децибелами кілометри по три вгору та вниз по річці, мов ті сирени у Гомера. Але ж співали добре, гріх жалітися. Особливо одна тьотя -ох і голос, хоч зараз на Євробачення. А репертуар - та геть усе без переходу: українські народні, вишиватні патріотичні, естрада 80-х, естрада 90-х, естрада 2000-х, душевний руський блатняк, Червона рута, а як вона ДДТ заспівала, "Это все...", да так, що Юра Шевчук, якби почув, то всю бороду собі повисмикав би - то я взагалі сльозу пустив... Одним словом - еклектика. В них там мабуть, в караоке, повний рандом стояв, ну так вони й не переймалися, співали все, що грало, і я жодної пісні не згадаю, щоб вони її заспівали гірше, ніж оригінальне виконання.
... Сиджу собі знизу на вимостці, пристає надувнуха, в ній якийсь лєвий мужичок в плавках... Добрий вечір, а хто то співає там? А шо за люди? А можна я до них піднімуся?... Так мене-то чого питати, ми самі нє местніє, ми тут рибу ловимо, та й та не клює... А, ну ладно, ну то я у вас тут човна залишу та піду гляну... Почапав він нагору, тоді вже ввечері ми піднялися - а він там вже вписався, п'ють з аборигенами самогонку, труть за життя та пісні слухають... Ну як водиться, ще трохи випили - почали шерше ля фам та стосунки з'ясовувать - або бери когось там заміж, або пливи звідси, або пішли за сарай битися - цирк на дроті... Врешті решт, вже глухої ночі, під дощем, ми цього кадра якось донизу знесли, загрузили у човника та пустили вниз за течією - вроді він вже до тями приходив, дуже дякував за душевний вечір... Сподіваюся, все в нього буде добре...
Прикольні люди, що й сказать
Десь прості та душевні, а інколи такі кручені, що жах; і в головах у них казна-що намішано, безліч протиріч... Корупція то зло, але куму допомогти то святе; всі крадуть, працювати ніхто не хоче, але народ наш чудовий та вартий кращої долі; Україна понад усе, але в Росії теж добрі люди живуть, а політики нас сварять; працювати треба, але най хтось прийде та мені дасть ту роботу, а я ще подумаю, чи вона мені підходить; і т.ін., за що не зайде річ. Так, можна сказати - вишивата, але ж то наші люди, і жити нам в одній країні, і пити самогонку з однієї пляшки, тож треба якось доходити згоди, і якось в тих головах лад наводити, тобто, як мінімум, спілкуватися при нагоді...
Ну то таке, але ж і про рибалку треба щось написать... Хоча скільки там її було, тієї рибалки... Головний тамтешній "експерт" проконсультував - коропа ловлять, карася, судак є, сомів багато, в перекатах клені сидять... Риба, може, і є, але дістатися її - тяжко. Перекат, як я вже казав, обсіли туристи, інших підходів до води немає. З вимостки майже не клює. Ще й погода - встав о 4 ранку, злива періщить, ну то ліг спати далі... На відміну від Губніка, тут знайшлися файні верховодки, а їх мала дуже полюбляє - і ловити, і їсти. Але й ті клювали дуже нерегулярно.
Тільки у понеділок, останній вихідний, трохи погода налагодилася, я сам трошки прийшов до тями - наварив великого казана суміші різноманітних круп, що лишалися від морської свинки, царство їй небесне, та насипав їх із вимостки. Так та верховодка збіглася із усього Бугу, то мала вже відвела душу, та і я із нею. А під вечір я раптом побачив, як останній турист злазить з каменюк, а його товариші вже згортають свого табора біля перекату. Та побіг нагору за спінінгом.
Нажаль, світлої пори залишалося хвилин на 15, то встиг лише розвідати безпечний шлях до бурлячки та кілька разів кинути - нажаль, безрезультатно, лише відірвав кілька джиг на симпатичній ямці нижче бурлячки.
Але зранку вівторка прокинувся ще затемно, та рушив на вирішальний двобій. Небо сіріє; тиша; росяно, поки дійшов, по груди мокрий; туман в'ється понад річкою... У потічках малеча хлюпає. Одним словом - те, про що мріялося всі ці дні. Де дострибав, де перебрів до камінців, звідки можна докинути до перспективних струменів. Ловити дуже складно, з кожної точки треба влучити в якесь певне місце, тоді можна провести пару метрів так, щоб був шанс. Перебираю приманки, поки тихо. Чабіки, кабушка, коливалки, каміончик... Бумц! Є! Чорненький каміон таки спрацював, веселий клень смикається від каменя до трави й назад, але зрештою виймаю, взяв надійно. Надзвичайно красива рибка, і немаленька, грамів так на 400. Міняю місця, приманки - ще кілька дзвінких клювак на маніячку, але не засікається. І провести вертуху тут важче. Парочку чогось зійшло, за відчуттям - менших, але ж все одно весело. Доходить черга до фартового каміона -бабах! - ще такий самий кленич, із самої бурлячки - Краса. Також відпускаю, гріх таке їсти.
Врешті решт, злив ще одного кленича, в траву забився, а наступного - вже разом з фартовим каміоном
- занадто захопився обстрілами перспективних місць по дальняках, а про як його звідти витягти, якщо клюне - не думав. Виявляється, даремно... Але як іще на те зважати, то тактика та геометрія ловлі ще більш ускладнюється, треба рухатися 20 м по стрьомних камінцях, щоп провести один раз приманку через півметра перспективної ділянки... Зрештою відірвав ще чабіка, а настрибався за той ранок, що досі по ногах кріпатура, як після доброго футболу...
Окунів, на диво, жодного не знайшов, перспективну ямку нижче бурлячки джигом обкидав цілеспрямовано - ціпи багато, жодного кльову. Чую серцем, є там і окунь, і судак, і сомко має бути, деж їм іще бути! - але цього разу не склалося. Сонце зійшло, почапав додому.
Серед дня - сталася трагедія, поліз відчипляти малій поплавчанку від корча, та якось непомітно втопив окуляри... Ще й виявив, що під вимосткою, де я кашу сипав, шар м'якої муляки чи не більший, ніж води... Що я туди приманював?... Але ж це чи не єдине місце, де взагалі закинутися можна. Наступне - метрів за 500, біля порому. Під іншим берегом - значно краще, глибше, і корчі, й підходи є, але ж дуже ліниво туди пертися, та ще й з поромом тим 50 на 50, з якого боку він буде. Що робити - висипав з вимосток решту каші, та пустив малу верховодок смикати. Ох, але ж ті верховодки тут чималі, як для свого виду - 15 см без хвоста, верхній стандарт породи, 20+ грамів рибинка в середньому (переважив
). Одна біда - сам без окулярів, за поплавцем слідкувати погано, працює бінарна логіка тільки: є-нема.
Тож сидів собі на вимостці, малій чиплав наживки, знімав рибинок та відчипляв крючка від шортів
Так і футбола Україна-Польща пропустив (ну, за це не жалкую
), і на перекат ввечорі та останнього ранку не пішов. Там навернутися дуже швидко можна, як чогось недобачаєш. Врешті на кашу підійшли, крім верховодок, іще кілька дебелих плотвиць, карасик та пару коропців (більший - грам за 300). Коротше, мала відірвалася, верховодки тої я начистився на рік вперед, а мала із жінкою так її наїлися, що майже пробачили мені випущених зранку кленичів.
Ну а в середу з раннього ранку - на Київ. Трошки муляє, що мав би більше зловити, не з усіх боків того переката облазив, не всіх кленів в товсті губи поцьомав, до решти мешканців перекату взагалі ключа не підібрав - але, з іншого боку... Довів собі, що здатен в цих умовах знайти й зловити непросту бузьку рибу, довів це рибі, дозу кайфу отримано, відпочили непогано - все ок! І вам усім того ж бажаємо! Якщо в цілому по місцині - Губнік для такого відпочинку, мабуть, кращий, і сервісом, і підходів до води більше, натомість немає зручних для туристів підїздів до основного переката, ще й чудо-кар'єр для купання наявний. Але й тут дуже непогано було, а їхати таки краще
PS Майже не фоткали, дзеркалку навіть не розчохлив, під дощем або по перекату стрибати із нею стрьомно було, трошки фот в жінки на телефоні виявилося, то хай буде.
PPS Вже в Києві, коли лахи розбирав, знайшов модні поляріки з діопртріями та на мотузці, саме на такі випадки й придбані. От тепер дійсно прикро стало, згадав би там - було б +2 рибалки на чарівному перекаті...
