Звіт про рибалку, везіння та про те, що фотоапарат треба класти в рюкзак звечора.
Тиждень виявився важким. Тріпання нервів на роботі загрожувало перерости в нервовий зрив в п’ятницю, тому було прийняте єдине правильне рішення – їхати на рибалку.
В четвер на ринку закуплені необхідні «розхідні матеріали» як то черв’яки, опариш, жарене насіння, перлова крупа, «фішка».
Переглянувши в Інтернеті статті про способи приготування перловки, вирішив приготувати за цікавим рецептом – варити перловку з молотим насінням. Рецепт, дійсно виявився гарним, але коли кохана побачила каструлю з моїм «варивом» - виникла загроза «топати» на рибалку ще з вечора
.
Зателефонував знайомим – ніхто на рибалку не збирався, тому довелося ставити будильник на 5.00, швиденько збиратися зранку та спішити не «проґавити» перший тролейбус. В результаті – забув дома «цифровика». Від кінцевої зупинки до наміченого місця рибалки прийшлося їхати «11 нумером» кілометрів 6-7, але що ті кілометри, коли перед очима вже сіпається поплавець!
Вже на половині шляху вдалася в знаки відсутність фотоапарату — сімейка грибів на галявині так і просилася до власного фотоархіву.
Прийшов на місце, швиденько розбираю улюблену карбоночку з 3-х грамовим поплавцем, чіпляю три зернини перловки – і в бій! Хвилин за 5 перша плотвичка вже розмістилася в садку. Ага, значить місце вибрав правильно, можна підгодовувати. Варена перловка, перемішана з фішкою, додано водички і перші грудки розміром з м’ячик для пінг-понгу полетіли в воду. В цьому році зробив деякі «відкриття» для себе з приводу того чим і як годувати та на що ловити. Гарні результати дає перловка, навіть коли не клює на «біленького» та «червоненького». Підгодовувати також потрібно тією ж перловкою, але з більшою кількість «фішки» чи іншої прикорми, невеличкими порціями раз на півгодини.
Клювало як «на Чорных камнях». Та саме цікаве почалося пізніше. Десь годин в 10 прийшли два рибацюги із спінами на «хищніка». До того ж одному було років 70 - 75 а іншому близько 50-ти. Наскільки я зрозумів, менший привіз старшого. З огляду на те що жодного «хищніка» вони не впіймали, старший прийшов «ділитися досвідом». Найбільше його здивування викликала відстань до мого поплавця – близько 20 – 25 метрів, за умови глибини лову – 5,5 метрів, та довжини вудлища – 4 метри. Довелося проводити лікнеп з дальнього закиду, бігучої оснастки і т.п. Друге здивування викликала основна ліска діаметром 0,16 мм. Довелося показувати як налаштовувати фрикціон та демонструвати «роботу» карбонки.
Дідусь пішов до машини, налаштував вудку та всівся метрів за 20 під сухим деревом. Просидівши з годину та впіймавши «опа», рибацюги змотали снасті та відправилися додому. Через півгодини, невеличкий порив вітру зламав на дереві величезну суху гілку, яка впала прямо на те місце де сидів дідусь! Відразу виникла думка, що дідусь, напевне, поїхав додому з думками про те, що сьогодні не повезло… а насправді? Перший раз бачу пані «фортуну».
Годин з 11 клювати стало набагато рідше, став експериментувати з насадками.
Опариш – 0. 1, 2,3, 5 личинок на гачку спокушали тільки явних недомірків.
Червоний – 0.
Опариш + червоний – 0.
Опариш + перловка – 0.
Результативним виявився «бутерброд» зерно перловки, кусочок червоного, зерно перловки. Саме в такій послідовності.
До 17 розбавляв рибалку любуванням природою. Спочатку приплив вужик і влаштував полювання на жаб за два метри від мене. Потім прибігли дві миші і почали красти жарене насіння прямо в мене з під носу. До того ж самим «нахальним» чином – залізали в карман куртки, яка лежала поруч на осоці.
В 17 – зібрався та поплентався на автобус. Вражень – купа, плотвичка – на тараньку, нервовим зривам – ні!!!
Бажаю всім того ж!
ПиСПиС: не забувайте дома фотоапарати
