|
Моя мама, Таран Алла Іванівна, 1941 р. нар., лікар за професією, киянка, кожну весну їде на 5 соток піску під Бучею і закопує там 2 відра картоплі. Потім вона під пекучим сонцем відвідує кущики все літо і викопує восени вже 3 відра картоплі, але дрібнішої. Це у неї називається - вирощувати картоплю. Жодні мої економічні аргументи на користь невигідності подібного заняття та обіцянки привести їй «вагон картоплі», тільки б вона на їздила на ці 5 соток піску не мали успіху. Бо так затято про землю дбали моя бабуся Скорик Тетяна Ялисеївна (1906-1993) та мій прадід Скорик Ялисей Сизонович (1877-1969). Наші з мамою світоглядні суперечки закінчилися просто – у мене підріс власний сад – яблука, груші, абрикоси і т п. та власний виноградник. Невідома сила щовесни змушує опікуватися деревами та кущами і на дискусії просто немає часу. Чекаю від дочки Таран Устини Сергіївни, 2009 р. нар., економічних аргументів на користь невигідності подібного заняття.
|