Початок закладений. А от далі знов стало сумно. Риба просто закрила рот. Не вірю я, що її там не було. Скоріш за все постійна зміна погоди, а також порівняно тепла вода, стають причиною не дуже важного кльову. Але, коли риба закриває рот, треба їй його відкрити.
Саме тому я вирішую поставити таку приманку, яку до в ці дні на Дністрі не використовував – рака. В руш пішов Рак 3Д від Діми Аксенті. Довго я обловлював безрезультатно територію, аж поки не вирішив перейти на мілячок, де днем раніше непогано проявляла себе щука.
Закидаю в бік нового знайомого і на одній з проводок по дну чую чіткий удар. Риба зразу старається піти на течію або за камінь. До речі, на днях виважував щуку, так вона по дорозі так хотіла за каменем сховатись, що розбила собі голову. Ну а ця красуня все ж була доставлена на берег. Приманки видно не було, а флюрокарбоновий поводок тримався «на соплях».
На цьому в мене щуки й закінчились. Вечоріло. Один з місцевих риболовів повертався додому і розпитував мене, чи то я фото викладаю в Інтернеті. Бо йому син казав про те, що з фото взнав, що в Заліщиках щука ловиться. Щодо сина: можна і мене напряму запитати, корона не впаде =) Також чолов’яга повідав, що на ямі, куди я давненько збирався піти, нічого зараз робити. Риба замовкла.
А я тим часом старався спокусити ще якусь рибку на покльовку. Пробував різні приманки, але результату не було. Аж поки не поставив Reins AX Craw Mini. Щудовий рак. Я його ще весною добре розкусив, коли з приямка тягав судака і клена, а інші приманки просто мовчали.
І от проводка цього рачка мілким постукуванням по дні або качанням з підмоткою в товщі води принесло свої плоди. Було спіймано 4 окунчика, троє з яких потрапили на фото, а один вже в руках зіскочив і поплив собі підростати, бо був надзвичайно дрібним. Куди б той рак в нього мав влізти, я не знаю.
Приблизно так і закінчилась суботня риболовля. Рибка брала. Я її таки спокусив. Спробував різний силікон, не впираючись цей раз в Percas. Попереду була неділя. І чітко вирішив, що хочу знов повернутись до нових приманок в арсеналі, щоби знов порівняти їх в роботі з іншими. А ще я розумів, що риба стає все менш активною. Тому надія є лише на заморозки, які в скорому часі не очікуються.
Вихідні на Дністрі (частина 2)
В попередньому звіті я описав, як ловилась рибка в суботу. Багато її не було, але на фоні інших рибалок я виглядав як справжній чемпіон. Хвали мене моя губонько… Попереду була неділя, коли ніщо не могло б мені завадити знову перевірити точки. Далі я розкажу, як перевіряв їх, що було цікавого, а що зовсім не сподобалось.
Неділя. Ударний день Percas
Як я і казав, в суботу я спеціально не брав з собою силіконові приманки Percas, щоб порівняти їх роботу з роботою інших. В неділю ж я вирішив зробити упор в продукцію саме цього виробника аби зрозуміти чи і справді вони так добре ловлять рибу. Взагалі, останнім часом задався такою метою: впиратись на кожній окремій риболовлі в одного виробника і вивчати його модельний ряд, щоб вибрати для себе самі ходові моделі від різних фірм.
В неділю була можливість вийти рано вранці, та я нею знехтував. Мої спостереження показали, що з настанням холодів вранішні чи вечірні зорі не є такими актуальними, як, приміром, влітку. Тому спішити немає особливого сенсу. Пізньої осені свою рибку можна знайти і серед дня. Погода дозволяє.
Тому виліз я з хати приблизно о 10 ранку і направився в сторону ріки. За декілька днів мого риболовного марафону я вже точно знав де маю приступати до справи. Попри те, що окунь все рідше реагував на приманки, я все ж мав більшу надію впіймати гарного горбача, аніж скажену щучку. Хоча і щуці я також радий.
Приходжу на місце і ставлю зразу окуневу приманку – Percas Wiki Worm. Настільки вона мене вразила на риболовлі в п’ятницю, що я тепер їй приділяю куди більше уваги, аніж раніше. Починаю обловлювати територію, але рибка не відгукується. Стало зрозумілим, що сьогодні хижак ще більш пасивний, аніж днем раніше.
На протилежному березі чоловік, міняючи вудилища, пробує впіймати рибку. Бачу, результат в нього також нульовий. Довго він не старався. Коли йшов додому, повідав, що впіймав одного окуня, а пройшов немало. Каже, що кругом у всіх все мовчить. Ні спінінгісти, ні полавочники, ні доночники, ніхто не може впіймати рибу. А він ходить з самісінького ранку.
Мене такий розклад не радував. На його фоні ставала все більш зрозумілою ситуація з відсутністю кльову. Але ми легких шляхів не шукаємо. Продовжую далі обловлювати точку.
Раніше тут щучка клювала тільки на дальній дистанції. Та ось я вирішую проводку зробити дещо довшою, а не вимотувати приманку на півдорозі. Переходжу через ліс подорослів і чую явну покльовку. Підсікаю і починаю виважувати. Щучка. Хоч і невелика, але доставила масу задоволення і відкрила сьогоднішній день. Стало веселіше.
Продовжував ловити. На березі тим часом не було нікого. Красота. Не думав, що в неділю тут буде пусто. Не бачу кльову і вирішую зміститись на ямку. Може там рибка сьогодні активніша.
На новому місці треба ставити нову приманку. Часто зміна місць, кольору або типу приманки дає бажаний результат. Так було і в цей раз. Я поставив більшу приманку Percas Butcher Swirl 3’’ в темному фіолетовому кольорі. На мою думку такий відтінок був актуальним в моїх умовах, адже вода була дзеркально чистою. Не важливо, що на вулиці хмарно. Саме темні кольори більш помітні рибі в такій прозорій воді. Я це помічав не раз.
Закидаю в сторону переходу коси в яму і починаю проводку. На самому переході нічого не відбувається, а от в ямі відчуваю покльовку і підсікаю. Вже вдруге за сьогодні риба взяла на ближній дистанції, повністю ігнорувавши «дальняк». Красень окунь доставляється на берег для фото.
Такий початок на новому місці надихає. Надихає ще й те, що приманка підібрана правильно. Хоча, Butcher Swirl мене радував кожен день на останніх виходах, за виключенням того, коли я спеціально не брав з собою Percas.
Продовжую рибалити на новому місці. Кидаю в ту ж сторону і вже на самій бровці відчуваю удар. Моя Yamaga Blue Current 74 згинається дугою і починає відпрацьовувати ривки. Фрикціон настроєний правильно, що дозволяє відчувати себе впевнено. Немає переживань і за плетений шнур Unitika Night Game #0.3, який себе показав і продовжує відмінно показувати на дні з великим камінням. Боротьба була красивою. Щука декілька раз пробувала піти на глибину і заходила за величезний валун. Головне в таких моментах не поспішати. І ось вона вже на березі. Тим часом підійшов вже знайомий чоловік, якого я і попросив сфотографувати красуню в моїх руках.
Перекурили, поспілкувались і він пішов в свій бік. Я ж продовжив ловити на тому ж місці. Все та ж козирна приманка і все той же маршрут облову. І це було правильне рішення, адже практично зразу почув чергову покльовку. По опору розумів, що на тому кінці окунь. Швиденького його паркую і готую до фотографії.
