|
Уламки стиглого літа.
З часом я все частіше подумки повертаюся до свого дитинства, до тих відчуттів і вражень, переживань і надій, які були тоді, в далекі семидесяті. Я жодного разу не був у піонерських таборах. Навіщо! Щоліта мене чекав Псел, чарівний, таємничий своїми глибинами та ласкавий піщаними пляжами. Все це щастя було через якихось сто - двісті метрів від бабусиної хати. А основне очікування - це очікування рибалки.
Ось і зараз я кожного разу поринаю у ті далекі часи, коли йду на рибалку. Все ті ж фантазії та радість першої покльовки, як дитина, їй бо... Але вік накладає свій відбиток на сьогодення. Вже не подобається ловити під наглядом чужих очей та руху мото- і велотранспорту по березгу. Виходжу вночі, коли тихо, як у могилі, навіть сусідський собака дрімає, світять зорі, небо, неначе планетарій. Неквапом збираю фідер, чіпляю світлячок, закладаю прикормку (горох, ячка, макуха) та закидаю під піщану косу, на самий краєчок. Серце трохи покалатало, а коли і другий фідерок вже напнутий чекає рибинку - заспокоююсь і починаю чекати. Аж ось знайомий диб-диб, такий несміливий спочатку і такий наполегливий через кілька секунд. Несильно підсікаю... і приємні ривки на тому кінці шнура сповіщають, що до мене прийшов підлящик, золотистий, бездоганної форми, красива рибка. Іноді, мою лящову рапсодію переривала покльовка нахабного головня, аж ручка підскакувала, були й обриви гачка, бо характер у нього імпульсивний, стрімкий. Але вже сіріє, світає, вже з'являються інші рибалки - цікавляться справами, матюкають "електриків" та сіткарів. Я збираю снасті і йду додому - досить.
Але саме найбільше враження від цього сезону так це те, що мій молодший син упіймав своїх перших підлящиків зі знанням справи, на нехитру снасть із пружинки та двох поводків. Радість дитини - найдорожче, що є у нас...
Зі святом Вас, шановні колеги. Щастя і радості Вашим дітям та родинам.
|