Минулі вихідні, неділя, 19-те... Повідомлення в "Вібері" і неспокійний сон перед дзвінком будильника.. Прогноз на "Рибхозі" – кльов 1 з 10..
Перший добрий заморозок і іній на лобовому склі.. "Братан", тобто Гарік вже чекає біля будинку - кави не випив, але вже має бадьорий вид – від -3 по Цельсію. Далеко не їдем. На нашу звичну Ржищівську "грядку" краще вибиратися з вечора: дача, помідорчик з городу, сальце з цибулинкою і - по 100 грам за "приїхали"...
А тут - один день всього, їдем ближче та, звісно, там теж "душевно". Вже не дуже рано, але ми й не поспішаєм, складаємся аккуратно, без лишньої "рєзкості". От був би з нами Кум, уже поверталися б на беріг, бо щось би забули...
. Добре, коли команда "зіграна" - поспіх не потрібен, кожен робить те, що повинен... До того ж вчора була 100% прикмета, тому є "чуйка": буде ловитись!
Виходим. Перша точка. Люди вже стоять і джигують.. Соромлячись підходим
- ну не дуже приємно відчувати себе "піджопником", але ж тиждень назад пішли звідси "з кльову" і вже в темряві.. Перший якір - зкраєчку, щоб не заважати нікому.. Дусту - пусто!.. З ехолотом негаразди - я начитавшись і надивившись розумних людей "накрутив" і "накосячив", збив звичні настройки.. Другий якір. За цей час налаштовую "Humminbird", як раніше.. Рибу видно поодиноку, тички є, але це "не серйозно". Ідемо на наступну точку, лодок там не видно, нікому не будем заважать. По дорозі знаходимо Його на дні. Пару місць пропливаєм на третьому стаєм. Ігор ловить, я тим часом "дуркую" - ставлю все, що не ловило раніше: кислотні mr.Greedy і Tioga, не надто робочий Keitech, якого найбільше в ящику.. Дуркування досягає апофігею і в діло йде дебела поролонка ("пан сам склЕпав") з червоним товстим носом і чорною мохнатою спиною - ми назвали її Ашот.
Братан потихеньку починає втрачати оптимізм і пропонує "по краплі для наводки". Але ж є традиція першу - "за збитий". Заявляю вголос, що припиняю бавитись і починаю ловити (ставлю китайський "secretgum")
. Вголос кажу: "три рази кидаю і наливаю...". Раз... - Пусто... Два... - Пусто... Три... Веду неспіша (в голові: ех.. треба ж збитий... но "пацан сказал - пацан сдєлал", як дістану - наливаю...). Доводжу до лодки, разів три піддрочую - тиша... Вимотую - оборот, два.. ГУП! Зацеп! Та шо за на..??! Якірна мотузка - в стороні..!?? І тут "зацеп" на тому кінці дроту починає ворушитись - спін робиться бубликом – риб "пресує" до своєї хати..
Приємно, блін!!!
Дістаєм - "о, кілушка..." - "та ні, півтора..." (реально - 1,250). Тепер спокійно відкладаю спін, лью по 0,25 і готую бутрікі - настрій цілком позитивний, братан теж переходить на "secret..". "Ну, щоб усі!". "Ну, за друга!". "За любов! (стоя)". "За Перемогу!". Фляжка пуста - воно і правильно, щоб вивітрилось до вечора. Знову хвилин п'ять кидаєм. Міняєм місце. Поки я готуюсь Ігор вже тягне - "пістон, йди по бабушку і дєдушку". Закидаю. Він тягне другого. Такий самий "стікляшка"... Я - "може перепливем?" В нього - гуп! Цей вже не пістолет... 1:1. Дальше - знову: три відпускаєм (грамм по 300), четвертий - на кукан (грамм 700). Треба трохи риби додому привезти, бо на носі - сімейне свято. Дальше - пістолєти... У Гаріка ще один, під лодкою. “Умовно їстивний”... Ігор на позитиві, каже: «доганяй, братан»... А у мене весь цей час щось дрочить на дальній дистанції. Там є пупок метрів 8 на фоні 12-ти і на ньому вже пару сходів, один з яких чогось дуже непоганого... Вітер видуває дугу з шнура (кидаю поперек вітру), як я не стараюсь його вибрати, а клює на другій-третій паузі... Крайній раз дало так, а потім ще й навздогін лупнуло, що у мене аж ноги затрусилися – я коли по малолєтству в шкільному туалєті воду зливав і то не так сильно за ту шворку смикав...
Підсікаю ніби й вчасно - мимо!!! Адреналін зашкалює... Ще клювака, підсікаю. Відчуваю, що маленький, але ж вони, гади, мене роздражнили та і думка - глибина не дуже велика, що йому буде... Дістаю – ай-я-яй! Взагалі карапуз, пузир з рота... Караю себе - ідіот, чув же, що маленький, нахіба ж так мотать??!! Блін, жалко його, аж сльози навертаються...
Після такого азарт спадає, стаю акуратнішим. Клювака біля лодки, підсікаю, грамм 600-700... Тоже малуватий, але й норма сьогодня потрібна... Знову – “тик-тик”. Ще один "пістолєт", цього виводжу ніжно, наче на павутинці тримаю. Живий-здоровий: цьом, бульк... По тата і по маму... У Ігоря зла клювака під лодкою: мимо, вимотує. Я в цей час теж домотую до лодки: на розслабоні (ну не може ж зараз бути) хить-хить два рази вертикально... ГУП! Фрікціон: трррррр!!! "Ахтижйоханийбабай розтудитвоюдивізію!!! Хіба можна так людей лякать???” - "О, кілушник!" (Десь я уже таке чув
)...
- "Ну що, поїхали потихеньку? Мені ще малого на тренування вести..."
- "Ну давай. Як щось цікаве побачим, тормознем..."
Рибалку завершено. На кукані дві норми: моя і Ігоря. Тобто 7 штук "їстивних" і "умовно їстивних" судачків і один гіркий докір мого сумління. Відпущено приблизно три десятки "злих йоржів"... Штук п'ять непоганих сходів... В цей момент згадую "Рибхоз" (1 з 10) - цікаво, що ж тоді на їх думку, принаймні 7 з 10 по судаку??? Треба буде не пропустити цей воістину святковий День!!!
Збираємся, пакуємся - комфортно, без поспіху.. Як добре, коли команда зіграна! Коли вже все впаковано, п'ємо чай з "слівками-лєнівками" на капоті, розбираєм "польоти", курим "на дорожку" - це вже теж стало традицією... Риба клює. Позитив присутній. Це - головне. А до прогнозів потрібно відноситися з оптимізмом.
НХНЧ Вам, дорогі Колеги! І дякую тим, хто все-таки “осилил так много букв”.