Десна... Скільки вкладено в це слово... Скільки сподівань, недоспаних ночей, розчарувань та небувалих трофеїв...
На п'ятницю вибито відгул у шефа. Ще всереду ввечері все впаковано, споряджено і розлито в правильну тару
І в вечер четверга старт в напрямку Ріки. Дорога сама стелилась під колеса авто, приємна музика в салоні і гучний бас кума, травлячого байки...
Ось і завітний поворот до води. Асфаль залишився далко по заду і вже лише навігатор дає змогу рухатись по переплетінню лугових доріг. Луг же нас зустрів вечірньою прохолодою (-4 за бортом) і туманом, що час від часу накривав нас.
Ось із молочно-білої темряви тумана виникає берег стариці, чиясь машина, привітання від таких же "хворих" і, мить по тому, вони скриваються позаду. Ми їдемо далі, туди де несе свої води одна з найчарівниших і загадкових Рік.
Проїжаємо маленький лісок і нашим поглядавм відкривається гарненька полянка. Тут і заночуємо...
Швидко ставим палатку, стіл, кум склає вогнище. Вже за кілька хвилин вогонь весело тріщить, гриби-ковбаски смажаться, а в руках чарки із "зігріваючим". І тиша навколо
Посиділки зайшли далеко за північ...
Ранок зустрів нас неймовірним пейзажем: буквально все було прикрашено густим інієм. Над Десною стояв туман а в корчах хтось загадково плюхав.
Неспішна ранкова трапеза з обговоренням стратегії та тактики, "озброєння" важкою артилерією (ну насправді не така то вже й важка - у мене гарік до унції, у кума - понтун до 15 грам) і в бій!
Починаємо "облизувати" найближчі корчики - тихо...
Кум зміщається далі, я йду за ним. Далі були ігри в "хованки" із жерешатами та материми жерехами (редиски вони... не хочуть ловитись), покльовки судака, сходи та успіхи. Смачнющий обід і ... вечірня "зорька".
Ми з кумом ще зранку запримітили одне цікаве місце і вирішили перевірити його на наявність судака ввечері. Прийшли, стоїмо полощем наші приманки. Сонечко світить, тепло, спокійно... Душа відпочиває.
"Вухатий" неспішно простукує дно. Перша придонна перешкода, друга... Легенький "тюк". Автоматично роблю підсічку
Хм... Корч? Тоді якого біса котушка стравлює плетню???? Контрольна підсічка і відчуваю на тому кінці як хтось давить в глибину. І добре давить... Сом? Затягую фрикціон, прут в дугу. Потихеньку викачую. Риба не хоче здаватись і нагло користуючись допомогою течії забирає пару метрів шнура. В голові пульсує одна думка - тільки б не зійшла, тільки б не зійшла! Ось блимнув золотом у товщі води силует (пузо сома? судак?). Ще одна довга хвилина і красень судак показується на поверхні! Та який судак! Особисто я таких іще не ловив! Помічаю, що гачок не так то вже й надійно пробив самий кінчик губи. Треба негайно діставати рибу з води! Але як??? Від берега йде полоса мілководдя перетягувати через яку судака ризиковано. Підняти з води вудлищем? І залишитись без трофея і вудлища? Та ну його все в болото! Прямо в одежі стаю у воду, дотягуюсь до риби і беру її за "гриву"!
Ура!!!! Я спіймав свого трофейного судака! Контрольне зважування показало 2476 грам.
Ще година полоскання приманок результату практично не дала - тільки поодинокі окунці у кума. Та, чесно кажучи, в мене вже не було охоти упиратись - я отримав уже свій подарунок від Ріки.
От уже й сонце почало сідати за горизонт, а нас чекала довга і приємна дорога додому.... До зустрічі, чарівниця Десна.
Дякую тобі за твої дарунки і... До зустрічі!!!