Що для нас, рибацької братії, може бути краще після важкого повсякденного трудового літа, з вкрай обмеженими виходами до водойм, за такий бажаний відпочинок з елементами риболовлі для душі, неквапливо і коли захочеш, а не за скупими годинами примхливо наданого вільного часу. Свій відпочинок проводив в дивовижних Карпатах! – Вони чарівні! Безтурботні! Зелено-сині гори наповнюють чистим повітрям, незабутніми враженнями, а стрімка, блискавична атака справжньої форелі залишає неповторні відчуття ейфорії та глибокої поваги до цієї красивої, сильної риби!
Керуючись негативним рибацьким досвідом з попередньої мандрівки Карпатами, цього разу підійшов до справи з більшою ретельністю: вивчав розташування річок по відношенню до населених пунктів, шукав привабливі місця для проживання, вчитувався в крихти тої наявної корисної інформації по самій рибалці та вдивлявся в кожні камінці на знайдених відео, намагаючись підготуватися до можливої зустрічі з карпатською фореллю! Щиро вдячний Андрію з Одеси за вагомий внесок в загальний риболовний успіх!
В перші дні вересня наша подорож почалась! Дорога видалась цікавою, легкою – Рома довіз безпечно і з комфортом. По приїзду, на моє здивування, ми не кинулися одразу зі спінінгами до річки, а тримали паузу, наче випробовуючи себе на витримку. Перший вечір, після переїзду через половину Єдиної України, відпочивали насолоджуючись краєвидами. А з ранку наступного дня поперлися штурмувати гори в пошуках білих грибочків. Макс дуже матюкався, взбираючись по моховому схилу на гору під кутом не менше 45 в підкочених до колін забродах
. А ввечері, після всіх операцій з грибами, я зі своєю дівчиною вибрався на струмок, так як велика річка була бруднувата від вищевпадаючого потоку кольору кави з молоком. І цей струмок подарував першу мою справжню форельку! – маленьку, але таку рідненьку! Мрія зловити справжню форель здійснилася!
Було ще одне клювання, але мимо. Проте мені і такого результату було достатньо, щоб фоткою розкочегарити двох ледащих туристів
Наступного ранку пішли всі разом, розловившись без особливих проблем. Я віддавав перевагу «ARS-2 SMITH», чередуючи іншими металевими приманками та не забуваючи зрідка обкидувати приямки воблерами, але «ARS» показала свій клас, спокусивши дві форелі побільше і декілька маленьких. Дуже цікаве вертло зі здатністю вмикатися в роботу при першому ж пришвидшенні, і навіть зіштовхуючись з підводним перепонам гра збивалась лише на мить, що саме і допомогло в той день підібрати більших форелей при проводці в стилі стоп-енд-гоу апстрімом, регулярно кладучи приманку на дно в цікавих місцях, або навмання якщо візуального контакту не було.
А коли, задля повернутися, в приямку залишив улюблену цяцьку, то довелося експериментувати, жалітися, що в коробці не залишилось жодної сто відсотків вдалої приманки ну і таке інше як завжди), що вилилося в дві рибалки без жодної рибки. На фоні відчаю виникла ідея: майже вполовину зменшив вагу одного з «Niakis» шляхом симетричного зрізання вольфрамового сердечника) і задумка спрацювала: вдалося розловити обнову однією з 4 відносно великих форелей). Хоча до цього зруйнувати закляття допомогла коливалка «RIVER OLD Vespa» 2.4гр. Що і зумовило подальше пізнання коливалок в дії. «Мальок» від «дайги» взагалі виявився монстром – декілька клювань на падінні та штук 6 рибинок особисто в мене; + Макс, який першим запропонував «малька» форелі, також його успішно обкатав. Найбільшу рибу(або так здалося з переляку після повторної видимої атаки з під куща) зловила «Koketka» 2.6гр.
В останній день, мені дійшло, ловля форелі виявилася зовсім не важка і доволі прогнозована в виявлені її засідок (звісно за умови наявності форелі) при умовах: 1) належного маскування(дві порожні рибалки ходив в білих футболках), але це не значить, що потрібно ховатися кущами чи надягати маскувальні халати, а достатньо темного одягу, тихого апстрім підходу. 2) відповідних знарядь лова (монофіл, спінінг, котушка, вага приманки). 3) розуміння можливих місць засідок ну і звісно точної подачі приманки. Дуже можливо, що помиляюся, але мені здалося, що при нормальних умовах ці фактори головніші за колір або бренд приманки. Форель - злий хижак, запросто виходить знову і знову на приманку, атакуючи її до самих ніг, або до некомфортної для неї мілини допоки або не наколеться/скуштує залізяку на смак, або не побачить загрозу. Були випадки: бодала приманку, що лежала на дні в метрі від ніг, бо крутити ручкою було нікуди, повторно атакувала, ледь встигнувши заховатися за першим ліпшим камінням в двох метрах від мене. Дуже злий і голодний хижак! Бачив свічки, ходіння на хвосту і навіть як вистрибувала на камінець за коливалкою). Ну і звісно, крім «дуже злої» вона неймовірно гарна!! Такий собі леопард стрімких карпатських потоків! За весь час зловив близько тридцяти рибок, десятка півтора сходів, а от скільки було клювань важко сказати, бо монофіл, на жаль, не дає такого прямого контакту як шнур. Можливо, за рахунок своєї агресії, пустих клювань було і не багато, але декілька разів ясно відчував потужні удари навіть на монофілі..
Для супер-пупер заважали лише регулярні каламутні води, появу яких спричиняли величезні лісовози вивезеного, безжально знищеного в тисячах кубах лісу.. Було важко прогнозувати з якого струмка сьогодні піде кава з молоком…
Сонячні дні змінювалися швидкоплинними теплими вечорами, а до 9 години ранку було неможливо впевнено сказати чи буде день сонячним чи похмурим – навкруги гори дихають парою! 11 днів безтурботності і гармонії в обіймах карпатських вершин, білих грибів, жмень ожини за розміром з садову малину і, звісно, диво-рибки! За всі 11 днів лише одного разу була гроза. Дуже вдячний Карпатам, що так по доброму нас зустріли, а проводжали з майже сльозинкою на очах – настільки все сподобалось і так не хотілося за швидко вже повертатися до дому…