Годину тому почув краєм вуха,як моя дружина до доньки сказала фразу:"Піди з татом порадься як краще."
Через дві хвилини заходить до мене в кімнату донька (їй 15 років) ,несучи якусь бумажки і каже:"Тату,ось чек з реквізитами,чи не міг би ти завтра на цей рахунок скинути від мого імені 1700 грн.,які я назбирала собі на мобільний телефон,для допомоги нашим військовим,котрі задіяні в зоні АТО ?"
Відверто,я і зніяковів,і загордився,і якийсь комок незрозумілий до горла підійшов.
А через хвилин 15,по іронії долі,в програмі новин каналу "
1+1" показують сюжет,де добровольці ходять по судах різних інстанцій і просять у судей допомогу нашим військовим,а у відповідь лише якісь відмовки ...
P.S. Всі мої аргументи:доню,можливо давай менше заплачу,бо в п'ятницю з друзями дали 7 тис. допомоги для армії виявились марними:"Давай все заплати,а на телефон я собі ще назбираю."
