На жаль,наше життя дуже швидкоплинне,а так хочеться максимум побачити,все встигнути. В погоні за цим,ми частенько не помічаємо того,що коїться в нас "під ногами",не хочемо чи,навіть не намагаємося навчитися радіти простим речам. Так само і в нашому спільному захопленні,хоббі-рибалці,прагнемо екзотики іноді,але заспокоюємо себе відсутністю можливості поїхати за кордон. Дарма ...
З таким самим настроєм я прокинувся минулої середи,що щось мені хочеться незвичайного. Форель мені вже доводилося ловити в гірських ріках,а ось про ще одного надзвичайно загадкового жителя-
головатицю або дунайського лосося,нічого,окрім результатів пошуку Google,я і знати не знаю. І тут якраз дзвінок товариша,як то кажуть,"в руку",тому було прийнято рішення "не відкладати на завтра те,що можна зробити сьогодні". В четвер ввечері,зібравши відповідне спорядження,я вирушив в дорогу.
Переночувавши,і зустрівшись із напарником,їдемо туди,куди не знаємо,оскільки,як я,так і він,не любимо нікому ставити дурних запитань
на форумах,щоб розпитувати про місця,приманки,методи ловлі,тощо,так само,як і те,щоб на відповідні питання реагувати.
На під'їздах до гір,в мене вкотре починає віднімати мову від тієї краси,яку нам подарував Господь Бог,але яку,на жаль,ми не вміємо цінувати і дорожИти нею.
Приїхали на більш-менш (інтуїтивно) перспективне місце,переодівшись,ідемо... Що вам можу сказати,йшли ми довго і нудно,але ніяких результатів. Єдиним позитивним моментом було те,що не клює пструг (форель),ну,якщо я роблю щось не так,то це вибачається,оскільки досвіду небагато,а ось по форелі товариш більш досвідчений,тому,якби вона була,то точно впіймали б. Знову переїзди,бродіння,і цей процес носить безперервний характер.
Тут мій товариш ловить невеличкого лососика і має дві-три покльовки. Оппа ... Значить,ми на вірній дорозі.
Потім я заліз в якусь чергову "бурлілку",кидав,кидав і бах,... удар,фрікцион дав знати про себе і все .....
Не сіла рибинка.
Далі нічого знакового не відбувалося,окрім постійного руху по напрямках в гору (дорогами це назвати не можна,бо рухалися ми дуже повільно),але все одно,краса природи вражала,і
здобувався незціненний досвід рибалки,подачі і проводки приманок в шалених водах гірських рік. За перший день,наїздивши орієнтовно 160 км
,ми зупинилися на ночівлю,з надією на завтра.
В суботу знову ми продовжували наші переміщення. В одній місцині,до нас підійшов хлопчина,якого здивувало екіпірування
,і почалася розмова. Слово за словом,ми виявилися однодумцями в плані підходу до рибалки:головне-естетичне задоволення і ніякого "торбохватства". Хлопець з сумом розповідав про випадки бракон'єрства,кінченних "електриків" і ін. непотріб,яка,на жаль,також має місце бути.
Але позитивом є те,що в нього є практичні наміри відновлення іхтіофауни.
Також він,запитав,чи ми не проти того,щоб наступного дня він разом з нами вранці поїхали на рибалку,бо він, з свого боку хоче побачити як ми ловимо,а з іншого-можливо, цінною для нас стане інформація, якою він володіє. На цьому і домовилися. Він пішов своєю дорогою,а ми далі рибалити.
Постіна зміна приманок,проводок нічого не давала. Тут мені щось підказує поставити "Алєксандру" 50... Перша проводказа,друга...,пауза (в умовах гірської ріки ця "пауза" за течією носить доволі таки специфічний характер
),і тут бац-ударчик,легеньке поспівування фрікциону катушки і шнур стрімголов поплив за течією... Ось він-моє перше в житті лососенятко,довжиною 30 см. Ура.
Звичайно,мені закортіло його роздивитися трішки,тому погрався,охолодив руку,дотокнувся і навіть легенько в руку взяв. Надзвичайно красива рибка,і форма тіла,немов окантований,на дотик приємний,але твердий,як гумовий міліцейський кийок,і такі "мускули",що не уявляю,які вони у його тата і мами.
До вечора ще мав одну нереалізовану покльовОЧку і більше нічого. Вечеря з дружньою бесідою і спатки.
Рано-вранці в неділю,зустрічаємося з наши новим знайомим і гайда до ріки. І тут ми оцінили всі переваги екіпіровки повністю:температура повітря 4 градуси за Цельсієм,вітер,а нам комфортно,тільки шкода,що вуха-голі.
Йшли-йшли,і мій товариш ловить лосося сантиметрів 40 ... Добре ...
потім зупиняємося в одному,на наш погляд перспективному місці,починаємо облов. Нічого-нічого ... Але ж не даремно я купив Бові від Іто Крафт. Ставлю його,друга проводка із зачаровуючою грою,воблерок на паузі вирушив зникнути між камінням і "гуп",є ... На цей раз вже більший,ніж вчора,головчук. Акуратно з ним повівшись,мерщій відпускаю.
Йдемо далі. Добравшись туди,де далі йти нікуди,я собі спокійно покурював,а хлопці обловлювали кінцеву точку. І вже мали йти назад,але мені закортіло кинути один воблерок,який в мене лежав в коробці для того,щоб побачити як він себе поводить. Почіпив і кинув на те місце,де до того приблизно півгодини полоскалися інші приманки. Забігаючи наперед скажу,що я сидів на скалі,заввишки метра три-чотири над водою і все бачив. Тільки воблер впав на воду,другий тичок спіннінгом,і звідки не візьмися вилітає велика рибина і покльовка,зісічка і відразу сход.
В мене шок і паніка,але ж ні,він розвертається,як гадина,я такого ще не бачив в своєму житті,і знову доганяючи воблер,б'є по воблеру,знову не сів. Що це за х....ня ?
(І що мені залишається думати після наслуханних розповідей,що,якщо лосось клюне і вколеться,то він вже сьогодні не братиме ?!
)
Серце калатає,руки трусяться,і радість і жаль між собою сперечаються.
Ну нічого... Спустилися до машини,але зупинилися щоб одну ямку прокидати. Кидали кидали в одну точку втрьох. І в нашого нового знайомого зачеп. Оппа ... Ми дивимося у воду,а метрів шість від берега спокійно стоїть собі
ВІН,лосось. Це pizdets...
В хлопця спіннінг (ви знаєте,які в місцевих спіннінги !
)в дугу,а риба стоїть собі спокійно,жодних лишніх рухів,ніби нічого не відбувається. То підпливе метр вперід,то назад,але не більше. Одним словом-ГОСПОДАР є господар.
Це продовжувалося хвилин 5-10,ми вже і відео назнімали,а він стоїть.
Але все в житті набридає,тому головачу це надоїло також,він розвертається і (ви бачили,як стартує спортивний мотоцикл ?!) з реактивною швидкістю стартує туди,куди він собі знає...
Але,слава Богу,приманку з гачком,яка могла б йому зашкодити,залишає власнику.
Емоції переповнюють,але нам потрібно їхати додому. Тому прощаємо із своїм новим знайомим,переодіваємося,обідаємо і додому.
Але не можу не подякувати Богу за даровану ним можливість так провести своє дозвілля. Не знаю як хто,а я отримав для себе певний досвід,зробив деякі висновки,ще раз потренувався в умовах ловлі на гірській річці,де контроль проводки приманки вимагає певних навиків і дуже часто помилок не пробачає,піймав рибку,якої ще не бачив (трофейні екземпляри за мною-ОБІЦЯЮ !
),помилувався краєвидами нашої України і вкотре переконався,що вона-НАЙКРАЩА у цілому світі.
Також не можу не відмітити те,які добрі люди у нас проживають:всі вітаються,щирі посмішки,добрі обличчя,приємно гостинні,зберігають і продовжують древні українські традиції. Заїхали на вечерю в одну садибу,а там-весілля,так нам господарі запропонували сісти в бесідці збоку,принесли їсти (ми,звичайно,розрахувалися). Де таке ще бачили ? На наступний день,якийсь солідний "дядько в костюмі і вишиванці",побачивши що ми щось шукаємо,запитав що,і,коли почув наші наміри "трапЄзнІчать",показав куди йти і розпорядився,щоб нас обслужили. Ціни-дуже дешево,про смак,якість і різноманіття карпатської кухні,думаю,не варто розповідати.
Хлопчина,з яким познайомилися,передзвонив і настояв,щоб ми до нього обов'язково заїхали і подарував нам по слоїку маринованих білих грибів,аж зніяковіли.
P.S. На сам кінець,кому цікаво,трішки фото,які,думаю,хоч трішки дадуть уяву про розказанене і не зіпсують (бо це неможливо зробити) красу нашої Батьківщини. Прошу вибачення за якість і ракурс фото,бо моїми кривими руками краще не вийде все одно.
Друзі,колеги,любімо Україну,бережімо те,що вона нам дала (-є) і намагаймося,як мінімум,не шкодити їй.
СЛАВА УКРАЇНІ !
