Звітів писати не люблю,але такими позитивними емоціями,котрі було отримано 3 травня,гріх не поділитися. Сьогодні до обіду мав декілька робочих зустрічей запланованих,тому про рибалку навіть не думав,тим паче,в одного з найкращих друзів в т.ч. і кума ДН. Зустрівся ... ,потім привітав Дмитра,який повідомив,що во
дкодопій вирішив перенести на 7 число,оскільки сьогодні з рідними святкують (в нас всі ДН проходять лише в чоловічій компанії і без близьких!) і було прийнято абсолютно звичне рішення швиденько поїхати до річки,оскільки на годиннику була вже третя година дня і часу залишалося обмаль.
В плані вибору місця для порибалити варіантів не залишалося,як поїхати кудись зовсім недалеко,щоб не втрачати дорогоцінний час,тим паче для цього в мене є старі звичні місця.
Коли під'їжджав до вказаного місця,то зрозумів,що зробив невірний вибір,оскільки в лице дув сильний вітер і про більш-менш нормальне закидання своїх приманок можна забути. З цього положення можна було з легкістю вийти,переїхавши на протилежний бік річки,але ж ні,ми ж принциповий,навіть тоді,коли зовсім нерідко,принципи носять не сумісний із здоровим глуздом характер.
І взагалі,погода була ніякою:вітер,хмари,які то зникали,даючи трохи сонцю попанувати,то з'являлися знову,якісь незрозумілі краплі дощу.
Кидав,кидав ті приманки у воду так,як получалося,щось там видумовував стосовно проводок,але розумів,що якщо і піймаю якогось жерешка (ціленаправлено за "коником" полюю),то це буде,швидше за все,якийсь дурень,і моєї заслуги в цьому майже не буде.
Час від часу поглядав то на протилежний берег,до якого 10 хв. потрібно було б добратися і,можливо,рибалка носила би інший характер,то на стадо баранів,які паслися неподалік і ловив себе на думці,що в мене з цими істотами є схожа риса характеру ... Впертість.
Тому ні,буду тут штани протирати і далі боротися з несамовитим вітром.
Але кожна впертість і терпіння мають межу. І що ви думаєте,я переїхав ?! Ні. Я згадав,що колись раніше,бачив,приблизно два кілометри вниз по течії,непролазні хащі,але раніше туди було лізти "взападло". Ну,думаю,давай но я поплентаюся ще туди. Можливо,там затишніше і вітру немає,тим більше кручі скрізь,а,якщо ні,то кропивою обпечуся чи штани подеру,щоб поставити жирну крапку в своїй ну зовсім не вдалій рибалці.
Коли дійшов,то не такий страшний виявився чорт,як його малювали,-цілком можна пройти через кущі. Продершись на берег річки,я побачив ...... рай ... Все так як я люблю:куча дерев у воді,відносно тихо і спокійно,в деяких місцях є "бурлілки",які мене чомусь збуджують не на жарт. Багато дерев дурнуваті бобри також готують для нових "загат". Ще б рівень води був трохи більший,а то ріка схожа на гірську,і берег пологіший,а не кручі,по яких можна ноги покрутити.
Ну,думаю,якщо риби не піймаю,то приманками,яких у мене більш,ніж достатньо,у вигляді проводок різноманітних,точно награюся. У всьому поганому потрібно навчитися бачити щось і хороше.
Тому,було прийнято рішення кидати у воду те,чим раніше не ловив,або мало ловив.
Першою у воду полетіла Сонікра 20-го розміру. Полетіла,це,звичайно,дуже голосно сказано,бо "літун" з неї так собі. Раз провів,другий,третій ... Ні х...я ...
Дай,думаю,пущу тебе по течії до тих пір,поки не зупинешся (а вона тонуча),а далі-як Бог дасть. Так і зробив ... Коли приманка зупинилася,почав її потроху проводити,в різні сторони підігруючи кінчиком спіннінга і тут легесенький "тюк",а потім різкий ударчик і є ... Ну,думаю,перший на сьогодні доволі таки не поганий головник є. Але "головник" почав себе у воді поводити ну зовсім не як головень:щось трішки піддавлює,в різні сторони метушиться,намагаючись весь час потрапити в корчі,тобто поведінка для головня ну зовсім не типова. А сьогодні моєю "шпагою" був Дайко Фазервейт,тобто його стрій дає чітку уяву про
природню поведінку риби,котра знаходиться на гачку,це вам не "екстра-фасти" чи "фасти",на яких саме це побачити або відчувати набагато складніше. Підводжу рибину ближче ... О,Боже,так це ж язь
трохи більший,на вигляд,півкілограма ... Моєму здивуванню не було меж,оскільки,по-перше,язя почав ловити в минулому році,а,по-друге,саме в цій місцині це дивина. Дістав,зважив (~600 грам) ,сфотографув,як вмію,і у воду ... Настрій піднявся.
Потім,через декілька проводок,дуже різка "подача" і під звук незамовкаючого фрікціону,якась більша рибина поволокла мою приманку в сторону дерев,які лежать у воді. Але,не тут то було,ми його заставили вийти на "чисту воду" і це знову язь ... Але значно більший (1.35 кг) ... Тут мої нерви не витримали і був вимушений покликати пастуха,який неподалік пас корів,щоб він мерщій клацнув мене разом з цим язьком.
Адже це,не знаю як для кого,а для мене радість-в такій місцині,при такій погоді,така рибка.
Потім почалося ... На невідомий волкер ДейСпраут декілька головників піймав непоганих,на,до цього не розловленний Вайс Міннов від Дайви,гра в якого в мене носить назву "Камінь"
,головня більше кілограма вдалося вмовити.
Другий раз в житті спробував ловити на "вертушку",на котру з несамовитою жадібністю кидалися жирнючі,без перебільшення,верховодки,яких я жартома називаю тарпонами.
Час від часу проскакували окунці. І що саме головне,це відбувалося протягом,відносно невеликого,проміжку часу.
Але ж я прийшов за жерехом ... І пішов я далі бродити ...
Зазвичай,шереспер,іноді (або частенько) дає про себе знати сильними ударами,але не сьогодні ... Води мало,на дні зілля ... Річка мовчить ... Зручно вмостившись на одному місці,знову почав "дурачитися" в плані проводки воблерів (в мене цього нікому не забрати !
),але з прицілом на жереха ... Адже саме його мені сьогодні ну дуже не вистачає ... Але-ноль. Почав в голові прокручувати різні моменти і пригадався випадок,як чотири роки тому,мені жерех клюнув в той момент,коли воблер "завис" на паузі ... Дай,думаю,спробую ... І перша проводка з паузою ... шубовсь ...-дурнуватий удар і почувся спів фрікціону ... Є ... На цей раз невеличкий жерешок,вагою 1.5 кг. Через хлин п'ятнадцять,з використанням цього з "прийомчику"- другий. Цей вже приємніший- рівно 2.08 кг. СУПЕР !
Ну бла-бла-бла- ... Крамольні думки,гордість роздирає ... Зараз я вам покажу "кузькіну мать",піймаю ще декілька штук. Розумом розумію,що це дурнЯ,але ж "корона" хоче іншого.
Тут подзвонив товариш і попросив швидко до нього приїхати,щоб допомогти йому владнати одну справу. Звичайно,він у відповідь почув декілька слів,які писати не буду,бо модератори не пропустять,але не допомогти також не міг. Тому,зібрався і пішов до машини. По дорозі додому весь час думав,як я не люблю місто і його шум. Здається,що особисто мені,було б набагато приємніше і комфортніше жити в селі,де
смердить пахне коров'ячим гіВном,де звичайні кури несуть яйця,де можна з сусідом йо...нути по сто грамів самогонки,закусуючи жовтим салом з часником,де .... От бла-бла-бла- ...
На сам кінець,не можу не відмітити надзвичайну важливість такої приблуди,як губний захват,без якої,в сьогоднішніх умовах моєї рибалки,половина трофеїв не позували б для фото,оскільки не реально дотягнутися,а в окремих випадках,потрібно було би лізти в багнюку.
ВСЮ РИБУ,ЯК І ЗАВЖДИ!,ВІДПУСТИВ НАЗАД У ВОДУ,ОСКІЛЬКИ ФОСФОРУ В ОРГАНІЗМІ МОЄЇ РІДНІ ДОСТАТНЬО. А,якщо бракне,то для цього є МАГАЗИН.
А також для тих,кому вистачило терпіння прочитати весь той набір слів,що я написав,трошки фото,для повноти картини,а заодно побачите "живого" Дохтура.
Фото,ті що риба у воді,робилися з далекої відстані,так що даруйте,а за інші вибачатися не можу,бо фотограф з мене ніякий.