"
Небезпечна ця справа, Фродо, виходити за поріг: варто ступити на дорогу і, якщо даси волю ногам, невідомо куди тебе занесе."
Більбо Бегінс (Джон Роналд Руєл Толкін. Володар Перстнів)
Ранній світанок застав мене крокуючим лісовою стежкою до завітної водойми. Стежка сама стелилися під ноги і, немовби, підштовхувала вперед.
Ось уже і видніється вода крізь пробиваючусь зелень дерев.
Легкий перекус у весняному ліску - просто чудове відчуття. "Заряджаю" MC AiRock і вперед!
Вже за декілька хвилин, на п'ятні ракушки, чую легеньку потяжку - і от він, перший красень окунь!
Душа співає... А його товариш уже впевнено виводиться із глибини.
Далі проводка, друга, десята... Тиша...
Що ж, іду далі. Корчі, бровки, і жодної покльовки...
Ще й дощ накрапати почав... Дістав із рюкзака вірний плащ-дощовик, укутався в нього. Присів під деревом перекусив ковбасками із чаєм, викурив трубку...
Тут і дощик скінчився
Хм... А якщо спробувати поплаппопером вздож комиша?
О! Краснопірка!
Ще одна! Оооо! Після 60-ї рахувати кинув.
Так непомітно і сплинув час відведений на відпочинок. Пора додому вертатись. Тільки склав снасті, як знову почав накрапати дощик.
Подякував я сивовусому Дніпру та й почимчикував додому, де завжди чекають на мене кохана дружина та маленький син...