Свій перший рибальський рекорд я поставив років з 25 тому. Була це щука 8,9 кг; 108 см. До речі, цей результат не перевершений мною і по сьогодні.
Постало питання «увіковічення» трофею. Спосіб підказав Андрій, мій надійний товариш у рибальських мандрах. Ось його суть: на вогку, липку рибу накладаємо папір, обводимо контур, всередині контуру натираємо графітовим порошком, підмальовуємо очі і плавники – відбиток готовий. Андрій назвав його «японською фотографією». Я зробив два «японські фото» свого трофея. Одне для себе, друге подарував Андрію.
Минуло три роки. 15.11.86. У цей день я рибу не ловлю – родинне свято. Андрій поїхав сам. Наступного дня мене чекав сюрприз – «японське фото» щуки на 10,9 кг; 109 см, яку він піймав того дня. Андрія цікавила тільки щука. Спінінг – рапіра, блешня – «королева Дніпра» велика. Спосіб – сьогоднішньою термінологією – джигінг. Мрія – пудова щука.
Пізніше наші життєві шляхи розійшлися. І ось, років з 5 тому, випадкова зустріч. Андрій рибалити кинув, але мрію свою здійснив. Щука десь під 16 кг на його рахунку є. Жаль тільки «японське фото» цього «крокодила» в натуральних розмірах мені побачити не вдалося.
Постало питання «увіковічення» трофею. Спосіб підказав Андрій, мій надійний товариш у рибальських мандрах. Ось його суть: на вогку, липку рибу накладаємо папір, обводимо контур, всередині контуру натираємо графітовим порошком, підмальовуємо очі і плавники – відбиток готовий. Андрій назвав його «японською фотографією». Я зробив два «японські фото» свого трофея. Одне для себе, друге подарував Андрію.
Минуло три роки. 15.11.86. У цей день я рибу не ловлю – родинне свято. Андрій поїхав сам. Наступного дня мене чекав сюрприз – «японське фото» щуки на 10,9 кг; 109 см, яку він піймав того дня. Андрія цікавила тільки щука. Спінінг – рапіра, блешня – «королева Дніпра» велика. Спосіб – сьогоднішньою термінологією – джигінг. Мрія – пудова щука.
Пізніше наші життєві шляхи розійшлися. І ось, років з 5 тому, випадкова зустріч. Андрій рибалити кинув, але мрію свою здійснив. Щука десь під 16 кг на його рахунку є. Жаль тільки «японське фото» цього «крокодила» в натуральних розмірах мені побачити не вдалося.
Спогади
Posted 08.12.2010 at 20:23 by pit
НЕВДАЧА
Йшов другий день Чорнобильської катастрофи. Нам про це знати було не дозволено…
Від одного свого знайомого я довідався про перекат, де можна було спробувати піймати трофейного жереха. І ось прийшла неділя, і я на цьому перекаті. Оглянув місце. Бою не видно. Але декілька чайок, які вперто кружляли на одному місці і мальок, що зрідка вистрибував з води, явно вказували на його присутність. Напевне риба полювала у пів-води.
Так як я готувався до зустрічі з трофейною рибою, коротко опишу свою снасть. Спінінг потужний трьохметровий, перероблений зі штекерного вудлища «Маестро», котушка «Дельфін-10», на шпулі «чернігівська, 0,34», тригранка і одна борідка перед нею.
Провести тригранку 28 гр проти течії, а інакше там ловити було не можливо, не вдавалося. Її течія просто виносила на поверхню. Але в запасі була важча –36гр – звичайний київський «гробік». І ось на одній з коротих пауз відчуваю потужний удар. Спінінг – дугою. Стримую рибу, вона метрах в 15 від мене. Не буду тут довго описувати боротьбу, яка тривала декілька хвилин. Скажу тільки, що мої спроби «викачати» рибу закінчились нічим. Тричі я піднімав рибу на поверхню, тричі милувався, якщо можна так сказати, її метровим сріблястим тілом і тричі вона поверталася на глибину. На третій раз риба звільнилася від трійника. Мені вдалося зробити всього декілька обертів ручкою котушки.
«Дельфін-10» не витримав навантаження – заклинив. Гірка була поразка. Можливо, найбільший жерех у моєму житті… Викурюю декілька сигарет, і їду додому.
Минув тиждень, я знову приїхав на той самий перекат. На цей раз змінив котушку на «Дельфін-8», як більш надійну. І доля посміхнулася мені. Пів години безрезультатного «проціджування» води і, нарешті, удар. Правда не такий потужний, як минулого раз, але теж дуже солідний. Риба засіклася надійно, тут все було без варіантів. За декілька хвилин жерех лежав на боку біля моїх ніг. Важив він 4,7 кг. Довгий час це був найбільший жерех, пійманий мною. Більше в цей день ловити не хотілося…
Камер ми тоді з собою не возили, мобілок ще не придумали, зробив «японське фото».
Total Comments 0
Comments
Total Trackbacks 0
